п’ятниця , 18.09.2020

“Родзинки” Прикарпаття: без чого не можна жити. Частина 3 (ФОТО)

Ми вже розповідали про неймовірні родзинки Прикарпаття – від музею писанкарства та Карпатського трамваю до світанку в горах та чотирьох віадуках, зібраних в одному місці.

Проте на цьому візитівки Івано-Франківщини не закінчуються. Сьогодні ми поговоримо про не менш цікаві місця та явища.

«Стометрівка»

Фактично другий центр Івано-Франківська. Вулиця, де відбуваються чи не найголовніші свята та події міста.

Офіційна назва – вулиця Незалежності, загальною протяжністю 4700 метрів. «Стометрівкою» вважають початок відтинку. Назва умовна, оскільки довжина площі – 450 м.

Є дві версії, чому вулицю йменують «Стометрівкою». Першу висунув місцевий архітектор Зеновій Соколовський. Він переконаний, що назва прижилася через вулицю Шашкевича, яка й була протяжністю в 100 метрів. Друга версія гласить, що саме на сотню метрів на початку 80-х «урізали» проїжджу частину на користь пішоходів.

Достеменно відповісти на це питання не можуть навіть старожили.

Сьогодні тут знаходяться: крамниці, книгарні, ресторани, заклади швидкого харчування, кафетерії, пам’ятник художнику Опанасу Заливасі. Проте особливою площу роблять: вуличні музиканти, живі скульптури, ярмарки, літні розваги для дітей тощо. Завдяки цьому місцину не лише люблять жителі обласного центру, але й туристи («Стометрівка» включена до переліку екскурсійних об’єктів).

До слова, вулиця частково збереглася з 1869 року.

Івано-Франківськ, стометрівка

Скелі Довбуша

Чи не наймістичніше місце всієї Івано-Франківської області. Скельно-печерний комплекс поблизу села Бубниця у 1996-му році занесли до новоствореного Поляницького регіонального парку.

Достеменно вік скель невідомий. Однак знахідки археологів свідчать про те, що у печерах ще у Х столітті проживали люди. Зокрема, у XVII-XVIII ст. як сховок їх використовували опришки. Власне, на честь легендарного опришка Олекси Довбуша комплекс й отримав назву.

Скелі Довбуша

Історія скельно-печерного комплексу вражає. Так, у різні роки тут ховалися селяни, а згодом – представники визвольного руху. Місцину використовували як імпровізовані укріплення тощо.

До слова, скелі Довбуша неодноразово відвідував Іван Франко. Ба більше, комплексу він навіть присвятив кілька поезій.

Ще одна цікавинка – відображення місцини на військовій польській мапі 1935-го року. Щоправда, під назвою Скельний Резерват Бубнище. Це підтвердження тому, що заповідник на цих територіях існував як мінімум за 80 років до «офіційного заснування».

Скелі Довбуша оповиті легендами. Одна гласить про неосяжні скарби, які тут заховав відомий опришок. За деякими версіями, в печерах можна знайти до сотні кілограмів чистого золота. Проте слід вдало вибрати час – лише раз на рік у відповідну годину в скелях з’являється вхід у таємну кімнату.

Інша легенда розповідає про духів-привидів. Вони – жорстоко вбиті загарбниками селяни. Душі померлих не можуть знайти спокою вже століттями, тому й занапащають живих. Саме тому до скель Довбуша краще не ходити самотужки.

З Івано-Франківська до місцини можна добратися автобусом з пересадкою у Болехові (через с. Тисів). Поїздка триватиме майже три години.

Христина СЛОТА, фото, відео з відкритих джерел

2 коментарів

  1. Я всецелый рабочий день живу с только одной идеей: поздно я прилечу на дом и сумею усладиться прочитыванием статей с Вашего web-сайта

Додати коментар

Your email address will not be published. Required fields are marked *

*