Новини Івано-Франківщини – Панорама Новини Івано-Франківщини – Панорама Умберто Еко – це людина-оркестр: видатний семіотик, медієвіст, філософ і, звісно, один із найвпливовіших романістів XX століття.
Його книги – це не просто література, а захопливі інтелектуальні лабіринти, де детективний сюжет переплітається з історією, релігією та теоріями змови.
Якщо ви хочете зануритися у світ «інтелектуального бестселера», ось 5 романів Еко, які неможливо оминути.
- Ім‘я троянди (Il nome della rosa, 1980)
Це дебютний роман Еко, який миттєво зробив його світовою зіркою. Перед нами – майстерна стилізація під середньовічний хроніку-детектив.
1327 рік. У багатому бенедиктинському монастирі стається серія загадкових і жорстоких вбивств. Розслідувати їх береться францисканець Вільгельм Баскервільський разом із молодим учнем Адсо.
“Ім’я троянди” – це ідеальний приклад «багатошарового» тексту. Хтось побачить тут блискучий детектив у стилі Шерлока Холмса, хтось – глибоку філософську дискусію про сміх, віру та заборонені знання.
- Маятник Фуко (Il pendolo di Foucault, 1988)
Якщо «Ім’я троянди» було про минуле, то «Маятник Фуко» – це іронічний погляд на сучасну одержимість таємними товариствами.
Троє редакторів міланського видавництва, начитавшись окультних рукописів, вирішують заради розваги вигадати власну всесвітню змову, що об’єднує тамплієрів, розенкрейцерів та ілюмінатів. Але жарт заходить занадто далеко, коли реальні фанатики сприймають їхню вигадку за істину.
“Маятник Фуко” – це справжня «енциклопедія змов». Роман вчить критичному мисленню та показує, як небезпечно шукати зв’язки там, де їх немає.
- Баудоліно (Baudolino, 2000)
Найбільш авантюрний і «фантастичний» твір Еко, сповнений гумору та історичного карнавалу.
Головний герой, вигадливий брехун Баудоліно, розповідає візантійському історику про своє життя: від того, як він став названим сином імператора Фрідріха Барбаросси, до подорожі на Схід у пошуках міфічного царства пресвітера Йоана.
“Баудоліно” – це ода людській уяві. Еко майстерно показує, як міфи та вигадки Баудоліно формують реальну історію, яку ми сьогодні вивчаємо за підручниками.
- Празький цвинтар (Il cimitero di Praga, 2010)
Мабуть, найпохмуріший і найцинічніший роман автора, заснований на реальних історичних документах XIX століття.
Головний герой Симоніні – професійний фальсифікатор, шпигун і антисеміт. Він працює на розвідки різних країн і власноруч створює найжахливішу фальшивку в історії – «Протоколи сіонських мудреців».
У цьому творі Еко досліджує психологію ненависті та механізми створення фейкових новин. Це надзвичайно актуальне читання в епоху постправди.
- Номер нуль (Numero zero, 2015)
Останній прижиттєвий роман письменника — короткий, гострий і дуже динамічний.
Мілан, 1992 рік. Створюється газета «Завтра», мета якої – не інформувати читача, а шантажувати політиків та маніпулювати громадською думкою. Паралельно один із журналістів розслідує теорію про те, що Муссоліні не вбили у 1945-му.
“Номер нуль” – це блискуча сатира на сучасну журналістику та політичні інтриги. Еко знімає маски з медіа-технологій, показуючи, як легко перетворити бруд на сенсацію.
Порада для читачів: Не лякайтеся довгих описів чи складних термінів на перших сторінках. Умберто Еко навмисно «випробовує» читача (він називав це «пенітенціарним періодом»), щоб потім відкрити перед вами двері в один із найцікавіших світів світової літератури.
Читайте також –
Світ крізь іронію: 5 романів Курта Воннеґута, які варто прочитати