Володар “Золотого м’яча” 1995 року – Джордж Веа

З 1995-го року «Золотий м’яч» почали вручати не лише європейцям, але й гравцям з інших континентів, які грали в Європі.

І першим цією опцією скористався ліберійський нападник Джордж Веа — він став першим (і поки єдиним) африканцем, який здобув цей почесний приз. А ще він один з трьох володарів «Золотого м’яча», які жодного разу не грали на чемпіонаті світу.

І єдиний, збірна якого взагалі жодного разу не грала на Мундіалі. Ну, і щоб остаточно підкреслити унікальність Веа – він єдиний настільки зірковий футболіст, який пізніше став президентом своєї країни (виграв вибори у 2017-ому).

Джордж Веа народився 1 жовтня 1966 р. у трущобах Монровії. На початку кар’єри поєднував роботу телефонного техніка з голами у ліберійських (навіть двічі став чемпіоном країни), сенегальських і камерунських клубах. Поки на 21-річного нападника не звернули увагу у французькому «Монако», і у 1988-ому він переїхав до Європи.

Командні досягнення:

– дворазовий чемпіон Італії 1996, 99 рр.;
– чемпіон Франції 1994 р.;
– триразовий володар Кубка Франції 1991, 93, 95 рр.
– володар Кубка Англії 2000 р.;
– дворазовий чемпіон Ліберії 1986-87 рр.;
– чемпіон Камеруну 1988 р.

Особисті досягнення:

– володар «Золотого м’яча» 1995 р.;
– триразовий кращий футболіст Африки 1989, 94, 95 рр.;
– кращий спортсмен Африки 1995 р.;
– кращий бомбардир Ліги Чемпіонів 1995 р. (7 голів).

Команди:

1985 р. — «Майті» (Ліберія) — 10 матчів, 7 голів.
1985-87 рр. — «Інвінсібл» (Ліберія) — 23 матчі, 24 голи.
1987 р. — «Тоннер» (Камерун) — 18 матчів, 14 голів.
1988-92 рр. — «Монако» — 103 матчі (47 голів).
1992-95 рр. — ПСЖ — 96 матчів (32 голи).
1995-99 рр. — «Мілан» — 114 матчів (46 голів).
1999-2000 рр. — «Челсі» — 14 матчів (5 голів).
2000 р. — «Манчестер Сіті» — 7 матчів (1 гол).
2000-01 рр. — «Марсель» — 19 матчів (5 голів).
2001-03 рр. — «Аль-Джазіра» (ОАЕ) — 8 матчів (13 голів).

Протягом 1987-2007 рр. зіграв 60 матчів (22 голи) за збірну Ліберії.

Цікаві факти:

– «Монако» тоді особливих зірок з неба не хапав, і титулів за чотири сезони в складі «монегасків» Веа виграв не багато. Відзначити можна хіба що Кубок Франції у 1991-ому, а вже наступного сезону Джордж опинився у складі топ-клубу ПСЖ.

– Парижани являли собою тоді грізну силу, постійно доходили до пізніх стадій єврокубків. І лідером атак команди швидко став Веа. Джорджу вдавалося поєднувати атлетизм, швидкість, потужний удар з пластикою пантери і унікальною технікою.

– ПСЖ у 1994-ому виграв чемпіонат Франції, і у наступному розіграші Ліги Чемпіонів навів «шухеру», дійшовши до півфіналу. Веа в тому розіграші забив 8 голів у 11-ти матчах (кращий результат у турнірі), а французи впевнено йшли до трофею.

– У півфіналі їм випав «Мілан». Хитрий президент італійського клубу Сільвіо Берлусконі почав перемовини про перехід Веа прямо напередодні протистояння, і досягнув з ліберійцем попередньої згоди. В результаті все вийшло на користь Берлусконі: Веа, під враженням нового контракту, мало нагадував сам себе у півфінальних протистояннях, і ПСЖ виглядав в іграх з «Міланом» незвично беззубо, отож, програв.

– Осінь 1995-го Джордж розпочав у складі «Мілана», а наприкінці року, врахувавши здобутки за ПСЖ, йому вручили «Золотий м’яч». У шорт-листі опитування Веа обійшов  німця Клінсманна і фіна Літманена.

– Та в Італії все було вже не так зірково. У перших двох сезонах Веа ще грав більш-менш результативно, забиваючи по 15-16 голів за рік, а далі, і в його грі, і в Мілані розпочалася тривала криза, отож, Міленіум ліберієць зустрічав уже в лондонському «Челсі», а потім опинився і в «Манчестер Сіті». Обидва клуби тоді, на відміну від нинішнього часу, були аж ніяк не топовими.

– Завершував активну кар’єру Джордж Веа в «Марселі», який також уже був далеким від «золотих часів». П’ять голів у 20-ти матчах – слабенький результат для бомбардира і сторони вирішили не продовжувати відносини. Веа ще пограв в «Аль-Джазірі», а ще виходив на матчі в футболці збірної, однак то вже було скорше виставкові матчі.

– «Виставкові», адже більше сприяли політичній кар’єрі Джорджа Веа, а вона розпочалася ледь не відразу після завершення ігрової. І тут він здобув напевно найвидатніший титул у житті – в грудні 2017-го став президентом Ліберії. І хоча про його правління думки неоднозначні, такий успіх у політиці для футболіста далеко не звичний.

Читайте також:
Володар “Золотого м’яча” 1994 року – Христо Стоїчков