четвер , 06.05.2021

Володар “Золотого м’яча” 1994 року – Христо Стоїчков

У 1994-ому вибір журі «Золотого м’яча» зупинився на болгарському нападнику Христо Стоїчкові.

Хоча у повній мірі вдалим для Христо той рік навряд чи назвеш — він дотягнув свої команди до вирішальних стадій великих турнірів, але там вони програли. «Барселона» розгромно поступилася  італійському «Мілану» в фіналі Ліги Чемпіонів, а збірна Болгарії програла у півфіналі чемпіонату світу італійцям, а потім і матч за 3-тє місце шведам.

Отож, конкуренцію за приз болгарину нав’язав торішній володар «Золотого м’яча» італієць Роберто Баджо. Однак він також мав невдалий фінал на чемпіонаті світу проти бразильців. У підсумку з двох елітних невдах обрали Христо і вручили відзнаку йому.

Христо Стоїчков народився 8 лютого 1966 року у Пловдиві. Вже в 16 років дебютував у «Хебросі». Через рік цей клуб вийшов до першої ліги Болгарії, а 17-річний Стоїчков забив 14 голів у 32-ох матчах. Таланта помітили у столичному ЦСКА і до війська він пішов у цю команду. Так розпочався зоряний шлях.

Командні досягнення:

– 4 місце на чемпіонаті світу 1994 р.;

– володар Кубка чемпіонів 1992 р.;

– фіналіст Кубка чемпіонів 1994 р.;

– володар Кубка кубків 1997 р.;

– чотириразовий чемпіон Іспанії 1991-94 рр.;

– триразовий чемпіон Болгарії 1987, 89, 90 рр.;

– переможець азіатського Кубка кубків 1998 р.;

– володар Кубка Джей-Ліги;

– дворазовий срібний призер чемпіонату США і володар кубку цієї країни 2000-01 рр.

Особисті досягнення:

– володар «Золотого м’яча» 1994 р.;

– володар «Срібного м’яча» 1992 р.;

– володар «Золотого бутса» 1990 р.;

– кращий нападник чемпіонату світу 1994 р. і найкращий бомбардир (6 голів і поділяє титул з Олегом Саленком);

– п’ятиразовий кращий футболіст Болгарії 1989-92, 94 рр.

Команди:

1982-84 рр. — «Хеброс» (32 матчі, 23 голи);

1984-90, 98 рр. — ЦСКА (С) (123 матчі, 82 голи);

1990-95, 96-98 рр. — «Барселона» (269 матчів, 124 голи);

1995-96 рр. — «Парма» (31 матч, 7 голів);

1998 р. — «Ан-Наср» (2 матчі, 1 гол);

1998-99 рр. — «Касіва Рейсол» (29 матчів, 13 голів);

2000-02 рр. — «Чикаго Файр» (57 матчів, 38 голів);

2003 р. — «Ді Сі Юнайтед» (24 матчі, 6 голів).

Протягом 1987-99 рр. зіграв 83 матчі (37 голів) за збірну Болгарії.

Христо Стоїчков

Цікаві факти:

– Кар’єра Христо ледь не завершилася, навіть не почавшись. Влітку 1985-го він встиг зіграти лише 11 матчів за ЦСКА, коли відбулася масова бійка з гравцями «Левськи» у фіналі кубка країни. Втрутилися навіть партійні лідери Болгарії, і для кількох футболістів, у тому числі й 19-річного Стоїчкова, це обернулося пожиттєвою дискваліфікацією. Христо відправили служити в частину. За певний час дискваліфікацію відмінили, але Стоїчков пропустив залишки того сезону і повний сезон 1986/86 рр.

– Стоїчков повернувся наступного сезону і забив 21 гол у чемпіонаті Болгарії в 25-ти матчах. Загалом у ЦСКА він чимало забивав – 106 голів за чотири сезони, причому в 1990-ому році взяв європейський «Золотий бутс», адже забив у чемпіонаті 38 голів.

– А ще він забив три голи в єврокубковому протистоянні з «Барселоною», далі, щоправда, все одно пішла «Барса», але тренерському штабу каталонців болгарин впав в око, і за деякий час його запросили до «Барселони».

– За п’ять наступних сезонів у «Барселоні» Стоїчков жодного разу не забив менше 20 голів за сезон. Найуспішніший, напевно, був у 1992-ому, коли «Барса» виграла Суперкубок Іспанії, Примеру і Лігу Чемпіонів. Христо забив у сезоні 22 голи.  Однак наприкінці року «Золотий м’яч» втретє вручили ван Бастену, а Христо завершив опитування на другому місці.

– У 1994-ому «Барса» знову виграла чемпіонат Іспанії (вчетверте поспіль), а потім дійшла до фіналу Ліги Чемпіонів. У тому розіграші єврокубку Стоїчков забив 7 голів у 8-ми матчах і став кращим бомбардиром. Та, на жаль, фінал з «Міланом» хочеться швидше забути – 0:4 і без шансів.

– А далі був Мундіаль. Болгари вийшли з «групи смерті», випередивши потужну Аргентину (з Каніджою, Батістутою, Сімеоне, Редондо і ветераном Марадоною). Стоїчков на груповому етапі забив тричі, причому одного разу й у вирішальному матчі з Аргентиною (2:0). Далі болгари по пенальті пройшли мексиканців (1:1 в ігровий час з голом Стоїчкова), а потім і німців (2:1, тривалий час болгари програвали, але саме Христо зрівняв рахунок). У півфіналі на два голи Роберто Баджо Христо відповів голом з пенальті ще до перерви, але на більше болгар не вистачило. Як не вистачило сил і на матч за 3-тє місце – 0:4 від шведів. Раніше (і пізніше) Болгарія дуже рідко виходила до фінальних частин чемпіонатів світу і Європи, і лише одного разу вийшла з групи (вилетіла в 1/8 фіналу 1986 р.), тому 4 місце – історичний успіх. А Христо ще й розділив лаври кращого бомбардира чемпіонату.

– Стоїчков зіграв за «Барсу» ще один сезон, але посварився з головним тренером Кройфом і на рік пішов до «Парми». Однак і там особливого успіху не мав і повернувся до Каталонії, коли Кройф уже залишив «Барселону».

– Другий прихід вже не був таким вражаючим – 10 голів за неповні два сезони і Христо, через нетривале повернення в ЦСКА, поїхав шукати щастя в засвіти. То був уже не той Христо Стоїчков – за 6 років у другорядних чемпіонатах він забив 40 голів, а завершив активну кар’єру в США.

– Далі було спробував стати тренером, три роки готував до матчів збірну Болгарії, без особливих успіхів працював і в клубах, а в 2013-ому взагалі пішов з футболу.

Читайте також:
Володар “Золотого м’яча” 1993 року — Роберто Баджо

Додати коментар

Your email address will not be published. Required fields are marked *

*