Мальовниче Прикарпаття поєднує в собі всі барви відомої пісні – гори, полонини, стрімкі потоки-ріки.
Власне це – чи не головна візитівка Верховини – своєрідної перлини Карпат. Проте цікавого тут ой як багато. Про дещо ми розповімо сьогодні.
Отже, вмощуйтеся зручно й читайте:
- Сім чудес Верховини. Поблизу селища міського типу є на що подивитися. Екскурсоводи навіть назвали власні «Сім чудес». До цього переліку входять: Довбушеві Комори, мальовничі скелі Шпиці, Марічейка – чи не єдине в Україні льодовикове озеро, обсерваторія на горі Піп Іван, Писаний Камінь, церква Різдва Богородиці (с. Криворівня) та скелі урочища Угорське.
- Центр гуцульської культури. Верховина оповита історією, легендами, звичаями, різними пам’ятками тощо. Чого лише вартують місцеві музеї: магії; регіональний історико-краєзнавчий; приватний Музей гуцульського побуту, етнографії та музичних інструментів Романа Кумлика. І це ви ще не чули легенди про скарби Довбуша та неземне кохання дівчини Марічки. До слова, Верховина – чи не єдине село Прикарпаття, де у побуті можна зустріти питомо гуцульські речі.
- Осередок кінематографу. Верховина манить не тільки простих туристів. Місцину свого часу облюбували видатні українські літератори, а згодом – кінорежисери зі світовим ім’ям. Так, на околицях селища Сергій Параджанов знімав фільм «Тіні забутих предків». Також тутешні краєвиди можна побачити у стрічках «Анничка» та «Олекса Довбуш».
- Параджанов у труні. Для того, аби змусити акторів масовки (понад 60 місцевих мешканців) плакати під час зйомки однієї зі сцен «Тінів забутих предків» відомий режисер був змушений лягти в домовину. Трюк подіяв й епізод, який до цього не могли записати майже тиждень, відзняли за кілька хвилин.
- Вічний поділ. Відкіля знають люди, селище завжди було розділене (аж до 27 грудня 1962-го). То між різними імперіями, згодом – між країнами, а ще пізніше – між різними адміністративними одиницями. Так, донедавна замість Верховини були Жаб’є-Ільці та Жаб’є-Слупійка. Навіть сьогодні Верховина ділиться на присілки.
- Найбільше село імперії. Свого часу населений пункт (коли не був поділений) був найбільшим в усій Австро-Угорщині. Вже за Польщі його поділили на кілька сіл, які з роками таки стали автономними адміністративними одиницями.
- Зміна назви та її походження. Від початку створення село називалося Жаб’є (Жіб’є). Версій походження назви декілька. Дехто вважає, що вона з’явилася від першого поселенця Якима Жабки. Інші стверджують – від величезної кількості жаб, які жили на цих територіях. До слова, назву у 1962-му насильно змінила радянська влада.
- Чоловіча сила. У Верховині можуть підняти на ноги й мертвого, вже не кажучи про … А все завдяки цілющій настоянці. «Секретним» інгредієнтом останньої є змія. Холоднокровну ловлять та живцем заливають спиртом. Усе це «маринується» кілька місяців, перетворюючись у справжній трунок здоров’я та вічного життя, а ще – чоловічої сили.
- «Володар перснів» на мінімалках. На околиці Верховини побудували цілісіньке містечко гобітів – Хобітхілс. Екопоселення – майже точна копія будиночків з культової трилогії. Туристична родзинка вже приймає перших жильців. Повністю місто облаштують до кінця 2021-го року.
- «Українські Афіни». Місцева влада планує об’єднати всі цікавинки Верховини та створити величезний комплекс з одним туристичним маршрутом. Проєкт наразі в розробці. Після його завершення туристи в одному місці (в межах Верховини та її околиць) зможуть не просто доторкнутися до культури й історії, але й повністю поринути в неї (прожити кілька днів минулим). Коли завершиться реалізація проєкту наразі не відомо.
Підготувала Христина СЛОТА