У 1961 р. одним із реальних претендентів на «Золотий м’яч» знову був його попередній володар Луїс Суарес, однак він буквально кількома голосами поступився італійцю аргентинського походження Омару Сіворі.
Багато в чому на думку журналістів вплинули два чемпіонські титули, які здобув у попередні роки «Ювентус» Сіворі, а ще матч туринців проти «Інтера» Суареса, який «Стара Синьора» виграла 9:1. Причому Сіворі в тій грі забив 6 голів. Заради справедливості відзначимо, що через конфлікт з Федерацією футболу Італії на гру «Інтер» виставив молодіжний склад, однак рекорд Сіворі досі тримається у Серії А.
Народився Омар Сіворі 2 жовтня 1935 року в місті Сан-Ніколас-де-лос-Айрос неподалік Буенос-Айреса (Аргентина).
Грав у нападі. Володів гарматним ударом з обох ніг, пластичною технікою, добре бачив поле, але головною родзинкою у його грі був феноменальний дриблінг. Манера його гри нагадувала те, що на 20-30 років пізніше виробляв на полі Марадона. Сіворі міг обіграти пів команди суперника (причому декого по кілька разів за прохід) і вийти на ударну позицію. В одній з ігор Серії А він уже обіграв голкіпера суперника, але дочекався, щоб його наздогнав захисник, обіграв і його, й лише після цього вразив ворота…
Основні досягнення:
– триразовий чемпіон Аргентини (1955, 56, 57 рр.);
– триразовий чемпіон Італії (1958, 60, 61 рр.);
– дворазовий чемпіон Південної Америки (1955, 57 рр.).
Індивідуальні нагороди:
– «Золотий м’яч» у 1961 р.;
– кращий гравець чемпіонату Південної Америки (1957 р.);
– рекордсмен Італії за кількістю голів в одному матчі (6 голів).
Виступав за клуби:
1954-57 рр. — «Рівер Плейт» (63 матчі, 29 голів);
1957-65 рр. — «Ювентус» (259 матчів, 174 голи);
1965-69 рр. — «Наполі» (76 матчів, 16 голів).
Грав у двох збірних — Аргентини й Італії. За Аргентину зіграв 19 матчів і забив 9 голів (двічі вигравши чемпіонат Південної Америки), а за Італію — 9 матчів (8 голів). Був учасником чемпіонату світу в Чилі (1962 р.), де Італія не вийшла з групи.
Цікаві факти:
– скандально поводив себе на полі і через дисциплінарні покарання пропустив 33 матчі у Серії А;
– на кошти рекордного трансфера Сіворі (близько 100 тисяч фунтів) із «Рівер Плейт» до «Ювентуса», аргентинський клуб збудував… трибуну на своєму стадіоні. Після смерті Сіворі трибуну назвали його іменем.
– Після завершення ігрової кар’єри Омар Сіворі працював тренером і загалом очолював понад десяток команд, однак ніде надовго не затримувався, маючи конфлікти з керівництвом. Він залишив і збірну Аргентини після сварки з очільниками федерації.
Сіворі помер у віці 69 років від панкреатичного раку в підшлунковій залозі в рідному містечку Сан-Ніколас-де-лос-Айрос. За кілька тижнів до смерті Сіворі часто казав: «Я бачив дуже мало футболу». Він був похований 18 лютого на Цвинтарі-Меморіалі Селестіаль у Сан-Ніколасі.
Читайте також:
Володар «Золотого м’яча» 1962 року — Йозеф Масопуст