Володар “Золотого м’яча” 1977 року — Аллан Сімонсен

Голосування журналу «Франс Футбол» за володаря «Золотого м’яча» 1977 р. було дуже жорстким.

У Європі, очевидно, набридло німецько-голландське домінування, отож, до трійки призерів (читай — володарів «срібного» і «бронзового» м’ячів) потрапили англієць Кевін Кіган і француз Мішель Платіні, однак вони буквально дещицю програли головному лауреату року — Аллану Сімонсену із Данії.

Датчани у 1970-их не були на провідних ролях у європейському футболі, а тому вибір кращого гравця Європи трішки вразив громадськість. Тим більше, що у 1977-ому Сімонсен ще не був на піку своєї кар’єри, адже головні трофеї і досягнення прийшли пізніше, коли «Золоті м’ячі» віддавали іншим. Однак футбольна історія розпорядилася саме так.

А народився Аллан Сімонсен 15 грудня 1952 р. у невеликому містечку Вайле. В 18 років він дебютував за місцеву команду, відразу почав забивати і клуб здобув золоті нагороди чемпіонату. Загалом «Вайле» має багаторічну історію, але чемпіонства цього клубу можна перерахувати на пальцях однієї руки, однак тричі до золотих нагород цю команду приводив саме Сімонсен. Цікаво, що у 1972 р. «Вайле» взагалі зробив дубль, поклавши золоті нагороди до кубку, а кар’єра Сімонсена пішла на зліт, подарувавши зірковому датчанину чимало трофеїв.

Командні досягнення:

– бронзовий призер Євро 1984 р.

– фіналіст Кубка чемпіонів (1977 р.);

– володар Кубка кубків (1982 р.);

– володар Кубка УЄФА (1975, 79 рр.);

– 3-разовий чемпіон Данії (1971, 72, 84 рр.);

– 3-разовий чемпіон Німеччини (1975, 76, 77 рр.);

– володар Кубка Данії (1972 р.) і Кубка Іспанії (1981 р.).

Особисті досягнення:

– Володар «Золотого м’яча» 1977 р.;

– Володар «Бронзового м’яча» 1983 р.;

– кращий бомбардир Кубка чемпіонів (1978 р.) та Кубка УЄФА (1979 р.);

– єдиний гравець в історії, який забивав у фіналах усіх трьох єврокубків.

Команди:

1971-72 рр. — «Вайле» (42 матчі, 16 голів);

1972-79 рр. — «Боруссія», Менхенгладбах (178 матчів, 76 голів);

1979-83 рр. — «Барселона» (98 матчів, 31 гол);

1983 р. — «Чарльтон» (16 матчів, 9 голів);

1983-89 рр. — «Вайле» (166 матчів, 70 голів).

Протягом 1972-86 рр. зіграв 55 матчів (20 голів) за збірну Данії.

Тренерська кар’єра:

1991-94 рр. — «Вайле»;

1994-2001 рр. — збірна Фарерських островів;

2001-04 рр. — збірна Люксембургу.

Цікаві факти:

– У 1972 році молодий Сімонсен перейшов до гладбахської «Боруссії», яка тоді виходила на Олімп німецького і європейського футболу. Однак в перших двох сезонах відверто не заграв (17 ігор, 2 голи). Аллан вже просився додому, але зійшлися з тренерським штабом, що спробують ще один сезон.

– У сезоні 1974/75 рр. Сімонсена нарешті «прорвало» — він забив 18 голів у чемпіонаті, а «Боруссія» виграла золоті нагороди (як і в двох наступних чемпіонатах), а також Кубок УЄФА (у вирішальному матчі з голландським «Твенте» Сімонсен забив два голи).

– У 1977 р. «Боруссія» дійшла до фіналу Кубка чемпіонів (у півфіналі вибила київське «Динамо»), де програла «Ліверпулю» — 1:3. На 52-ій хвилині Аллан гарматним ударом зрівняв рахунок у матчі і був кращим на полі, але британці були сильнішими. Наприкінці року, багато в чому завдяки тому програному фінальному матчу, Сімонсена визнали кращим гравцем Європи і вручили «Золотий м’яч».

– У 1979 р. датчанин забив 8 голів у 8-ми матчах Кубка УЄФА, а «Боруссія» виграла цей трофей (Сімонсен знову забив вирішальний гол у другому фінальному матчі), після чого датчанин перейшов до «Барселони», а «золота ера» менхенгладбахського клубу завершилася.

– Три роки в «Барселоні» не були такими зірковими — каталонці жодного разу не здобули чемпіонства, однак виграли Кубок кубків 1982 р. У вирішальному матчі з бельгійським «Стандартом» саме Сімонсен, ударом з пенальті, зрівняв рахунок, а потім Кіні забив переможний гол. Таким чином, Сімонсен став першим і єдиним в історії футболістом, який забивав голи в фіналах усіх трьох єврокубків (Кубка кубків, як відомо, вже немає, отож, досягнення датчанина назавжди залишаться унікальним).

– У 1982-ому Сімонсен відмовився конкурувати в «Барселоні» з аргентинцем Марадоною і німцем Шустером (на полі, за тодішніми правилами, могли одночасно перебувати не більше двох легіонерів) і перейшов до англійського «Чарльтона». Там він знову почав багато забивати (9 голів у 9-ти матчах), однак британці опинилися у фінансовій кризі і виставили Аллана на продаж.

– У 1983 р. він повернувся до рідного «Вайле», з яким виграв ще один чемпіонат Данії у 1984 р., щоправда сам Аллан другу половину сезону пропустив через травму, яку отримав на Євро у першому таймі першого ж матчу з французами. Так для Сімонсена завершився єдиний великий футбольний форум, на який він поїхав зі своєю збірною.

– Аллан Сімонсен завершив кар’єру у 37 років, потім тренував рідний «Вайле», збірні Фарерських островів і Люксембургу, і залишається єдиним датчанином, який виборював «Золотий м’яч».

Читайте також:
Володар «Золотого м’яча» 1975 року — Олег Блохін