Новини Івано-Франківщини – Панорама Новини Івано-Франківщини – Панорама Чи складно з десяти призовників відібрати одного?! Складно, бо 7-8 ухиляються, а 1-2, за статистикою, непридатні за станом здоров’я
Як повідомляла АрміяІnform, 1 жовтня в Україні стартує черговий призов на військову строкову службу. Як готуються до призову в районних військових комісаріатах, з якими проблемами стикаються тут, чи хочуть зрештою самі юнаки йти служити до армії або інших військових формувань?
Про це та інше дізнавався наш спеціальний кореспондент на базі Золочівського районного військового комісаріату, що на Львівщині.
— Фактично активна підготовча фаза до призову «Осінь-2019» в нас, як і в інших районних комісаріатах, розпочалася 1 вересня. Вже з цього першого осіннього місяця ми викликаємо повістками призовників до військкомату, аби здійснити їх попереднє вивчення. Воно включає в себе як медичний огляд, так і вивчення морально-ділових якостей, рівня освіти, сімейних обставин тощо. Тобто всі необхідні характеристики, за якими ми вже на початок призову будемо мати реальну картину щодо якості і кількості призовного ресурсу, який ми можемо скерувати до лав Збройних Сил України чи інших військових формувань, — розповів районний військовий комісар майор Михайло Саєнко.
Планове завдання цього району на осінній призов у межах весняного і становить близько п’ятдесяти юнаків. Цю кількість потрібно відібрати з понад 600 хлопців, які підлягають призову за віком. Здавалось би, які проблеми можуть виникнути, коли відібрати треба одного трохи більше ніж з десяти! Виявляється не все так просто…
Нинішнім призовникам бракує здоров’я і свідомості…
Того дня до військкомату якраз прийшли ті, трохи більше десяти осіб, а якщо бути точним, то у народознавчій світлиці їх зібралося одинадцять. Тут перед медичним оглядом з ними особисто спілкується військовий комісар.
Перше запитання традиційне: «Ну, що хлопці, хто хоче служити у війську?!» І, на превеликий жаль, кімнату оповила тиша. Її за кілька секунд порушує голос самого комісара: «Тоді перейдемо по суті…»
Беручи по черзі особові справи, майор Михайло Саєнко починає спілкуватися з кожним призовником. Питання традиційні: освіта, сімейний стан, стан здоров’я, наявність підстав, які дають право на відстрочку від призову тощо.
Зрештою, з 11 осіб на здоров’я не скаржаться лише двоє. За словами інших: хтось має проблеми з серцем чи головні болі, у когось хворий шлунок чи спина болить. Словом, дев’ять хлопців одразу ж дають зрозуміти, що до війська вони не можуть піти, а точніше не мають бажання.
Як розповідає згодом військовий комісар, фактично за станом здоров’я відсіюється приблизно 10% з тих, хто проходить на медичний огляд. Найбільша проблема під час призову — це ухильники.
— Неявка до військкомату становить приблизно 80%! І це наша найголовніша біда під час призову. Деякі хлопці просто не бачать себе у війську, інші заробляють гроші за кордоном або у великих українських містах, ще інші — або самі бояться, або їх не пускають і переховують батьки. І аргумент в останньому разі «залізний» — іде війна, — констатує майор Саєнко.
За його словами, оповіщення і навіть доставка до військкоматів призовників покладена на селищні (міські) ради. Та, як правило, їхні функції звужуються до опускання повістки в поштову скриньку чи усного нагадування батькам, що їхній син має з’явитися до військкомату.
— Не хоче брати на себе функцію з розшуку ухильників від військової служби і Національна поліція, яка твердить, що вони не можуть одягнути кайданки на людину, яка не вчинила злочину, або не підозрюється у скоєнні останнього, — додає офіцер. — Замкнуте коло!?
Та в тому, що цю проблему під силу вирішити державі, військовий комісар переконаний. Для цього потрібна воля можновладців.
— Як ефективно вирішили проблему з неплатниками аліментів! Не пускають за кордон таких людей і конфісковують їхнє майно. І таких врази поменшало. І тут треба так само. Зокрема збільшити відповідальність за неявку на призовну дільницю. Штраф у 119 гривень за таке правопорушення — це на сьогодні просто сміх. І, звичайно, чітко у відповідному Законі покласти обов’язки з розшуку призовників, що ухиляються, на поліцію, — впевнений комісар. — І тоді, як і в попередні роки, планове завдання буде виконано. Адже навіть тих десяти відсотків, що залишиться після непридатних за станом здоров’я і тих, хто уникає служби, вистачить, аби не зірвати чергову призовну кампанію. Інша справа, що могли б поповнити Збройні Сили та інші військові формування найкращі, а не ті, які залишились.
«Повернувся з Італії, щоб відслужити в Українському війську»
І все ж таки, є хлопці, якими може пишатися країна. Один із них — Андрій Кутинський. Йому було сім, коли мати забрала його до Італії, куди поїхала на заробітки. З того часу минуло тринадцять років. Весь цей час він приїжджав до бабусі з дідусем лише раз на рік на місяць улітку. Його українська вже більше нагадує італійську — хлопець говорить з явним акцентом, але душею він тут.
— Хочу послужити Україні. І всі мої рідні підтримують це бажання. Мати Оксана, дід Богдан, бабуся Леся — всі за. Хоча в Італії я вже мав роботу — працював у ресторані, а також вчився. Щодо служби, то хочу потрапити в десантні війська. Нещодавно був у Львові, в одній із таких частин, тут якраз був день відкритих дверей. Дуже сподобалося! Гадаю відбір пройду, — з нестримним бажанням стати десантником говорить Андрій.
Його земляк Роман Гулик теж хоче до війська, і теж мріє потрапити в Десантно-штурмові війська.
— У мене вже є один стрибок з парашутом, — говорить 21-річний юнак. — Хочу стрибати ще, хочу навчитися військовій справі. Мій батько Андрій свого часу служив під Москвою ще в радянській армії. А в селі досі збереглася традиція робити хлопцям проводи до армії. Хоча їх кількість значно поменшала.
А працівники військкоматів нагадують: згідно із Законом України «Про військовий обов’язок і військову службу» всі особи призовного віку, які не прибули до районних військових комісаріатів під час підготовчих заходів до кінця вересня — повинні з’явитися до РВК до 10 жовтня (незалежно від того, надходила їм повістка чи ні). Неприбуття в ці терміни — тягне за собою адміністративне покарання.