Новини Івано-Франківщини – Панорама Новини Івано-Франківщини – Панорама «Та розслабся, це просто стрес».
Фраза, яку хоча б раз чув кожен. Але чому після здавалося б невеликого, незначного стресу серце раптом прискорюється, долоні пітніють, у голові – калейдоскоп думок, а заснути неможливо годинами?
Секрет у тому, що стрес – це не каприз нервів і не ознака слабкості. Це вбудована біологічна система виживання, яка запускається, коли мозок відчуває загрозу. Навіть якщо небезпека – лише в нашій уяві.
У цій статті розберемо, як саме працює стрес, чому одна людина зберігає холодну голову, а інша реагує гостро – і що відбувається з організмом, коли напруження живе в нас занадто довго.
Стрес починається не у події, а у думках
Уявіть два однакових повідомлення з таким текстом: «Потрібно терміново поговорити».
- Якщо це пише начальник – у голові миттєво виникає відчуття «мені кінець».
- Якщо друг, думка інша – «ух, може є якісь гарні новини».
Ситуація не змінюється. Змінюється оцінка мозку.
У голові є «детектор загроз» – амигдала. Вона реагує швидше, ніж ми встигаємо усвідомити, що відбувається. Цей процес відбувається за наступною схемою:
Виникає потенційна небезпека → амигдала натискає кнопку «тривога» → тіло готується до дій.
Це автоматична програма. Саме тому стрес часто народжується не у реальному світі, а у внутрішній інтерпретації ситуацій.
У 2022 організація UCLA провела дослідження, яке дозволило зрозуміти наступне: мозок активує стресову реакцію навіть тоді, коли загроза лише у майбутньому сценарії, а не в реальності. Наші думки можуть запускати біологічні процеси так само сильно, як і реальні події.
Погано, коли цей процес відбувається постійно і організм не встигає відпочивати. Тоді він дуже швидко втрачає енергію.
Довготривала настороженість = життя в режимі постійної мобілізації.
Що відбувається з тілом, коли стрес увімкнувся
Коли мозок вирішує, що є ризик, він дає команду наднирникам виділити адреналін та кортизол. Це «пальне» для виживання.
Тіло перебудовується за секунди:
- серце б’ється швидше → кров потрапляє до м’язів, виникає готовність діяти;
- дихання частішає → в організмі більше кисню;
- травлення пригальмовує → зараз не до їжі;
- увага звужується → фокус лише на загрозі.
Це класична реакція Fight/Flight/Freeze – бийся, біжи або завмри.
Harvard Medical School підтверджує: короткий стрес підвищує швидкість реакції та увагу, покращує навчання і пам’ять, якщо людина відчуває контроль.
Тобто стрес може бути корисним. Це називають еустресом – стресом зі знаком «плюс». Ось кілька прикладів такого явища:
- хвилювання перед виступом робить нас зібраними;
- дедлайн підштовхує до результату;
- спорт – це теж стрес, який запускає розвиток м’язів;
- екзамен мобілізує мозок, змушує вчитись.
Еустрес – це «я хвилююсь, але справлюсь».
Проблеми починаються, коли організм не отримує сигналу «небезпеки більше немає».
Чому люди реагують по-різному
Чому один студент спить перед іспитом, а інший нервово ходить квартирою до світанку?
На реакцію впливають три великі групи факторів.
Біологічні фактори визначають базову реактивність нервової системи до стресу. У різних людей амигдала реагує на стимули з різною інтенсивністю. Частина людей має більш чутливу лімбічну систему, що обумовлює швидке включення реакції «загроза», інші демонструють більш стриману відповідь. Дослідження National Institute of Mental Health показує, що підвищена реактивність амигдали може мати генетичний характер. Робота, опублікована у Journal of Neuroscience (2018), підтверджує, що люди з вищим базовим рівнем тривожності демонструють сильніші нейронні реакції навіть на нейтральні стимули, що свідчить про різний «поріг тривоги» між індивідами.
Приклади прояву біологічних відмінностей у побуті:
- гучний звук у приміщенні викликає у одних коротке здивування, у інших – різкий стрибок пульсу;
- тривале очікування у черзі для когось є буденним явищем, тоді як хтось відчуває внутрішнє напруження та бажання швидко покинути місце;
- однаковий робочий темп для частини людей є комфортним, інші відчувають перевантаження значно швидше.
Досвід і виховання формують сценарії реагування на напруження. Якщо дитинство проходило в атмосфері надмірної критики, постійних зауважень або непередбачуваних умов, мозок вчиться очікувати небезпеку. Це створює підвищену готовність нервової системи реагувати навіть тоді, коли ситуація об’єктивно безпечна. Лонгітюдне дослідження Dunedin Study довело, що люди, які у дитинстві часто стикалися з тиском або нестабільністю, у дорослому віці демонструють вищі рівні кортизолу на незначні подразники.
Приклади впливу минулого досвіду:
- у людини з досвідом жорсткої критики невелика помилка може викликати сильний сором;
- той, кого в дитинстві підтримували і дозволяли помилятися, сприймає складності спокійніше;
- працівник, якому часто нагадували про можливі проблеми, з часом фіксується на ризиках, а не на розв’язках.
Інтерпретація подій визначає, чи стане стрес руйнівним, чи мобілізувальним. Дослідження Університету Вісконсина (2012) виявило, що учасники, які трактували стресові симптоми як «готовність організму діяти», мали нижчі фізіологічні показники напруги та відновлювалися швидше, ніж ті, хто сприймав їх як ознаку небезпеки. Отже, не сама подія викликає напруження, а висновок, який робить людина.
Приклади відмінностей в інтерпретації:
- підвищене серцебиття перед виступом може розцінюватися як провал або як сигнал до концентрації;
- зміни на роботі для когось є загрозою, а для когось можливістю професійного росту;
- невдача у проєкті може викликати думку «я не здатний справлятись», але при іншому способі мислення – «я бачу, де потрібно покращитися».
Дослідження Stanford Mind & Body Lab показало: не сам стрес шкодить здоров’ю, а віра в те, що стрес руйнує. Люди, які сприймають його як ресурс, мають кращі показники здоров’я та концентрації.
Стрес – не ознака слабкості. Це робота системи захисту.
Коли стрес стає хронічним
Отже, короткий стрес може бути корисним. Але якщо мобілізація не вимикається днями або місяцями, організм працює в режимі «погоні за тигром», тобто витрачає дуже багато енергії, хоча в реальності ти просто сидиш на уроці або скролиш новини. Це називають алостатичним навантаженням – тіло витрачає ресурси на адаптацію, і це дорого коштує всьому організму.
Можуть з’явитися:
- постійна втома
- проблеми зі сном
- дратівливість
- складніше концентруватися
- зниження мотивації
Це не «я лінивий» – це система, яка перегрілась. А в умовах війни більшість людей перебувають у стані хронічного стресу. Тобто система перегрівається постійно. Тому стрес накопичується і нові негативні події можуть сприйматись як вкрай погані – реакція на них буде більше, ніж на таку саму подію, яка сталася б півроку тому або більше. З іншої сторони, немало людей адаптуються до постійного стресу, знаходять способи долати його. Не дуже гарний варіант, коли це досягається за допомогою маски, тобто людина просто вимушує себе посміхатись, шуткувати і так далі, хоча внутрішньо почуває себе абсолютно не так. Така стратегія має довготривалі негативні наслідки для психіки.
Висновок
Стрес – не ворог. Це повідомлення організму: «Я на твоєму боці. Я хочу тебе врятувати». Просто психіка не знає, як це зробити краще, система не «відкалібрована» і реагує на всі події. Або ж система вже «перегрілась» і реагує на все підряд/надіває маску.
Знання механізму знімає частину тривоги. Ми починаємо бачити: стрес – це не слабкість, а система, яка іноді працює надто старанно. І впливати на неї можна – через думки, інтерпретації, звички, відпочинок, навантаження. Можна почати з того, щоб просто визнавати свої емоції, чесно розповідати про них собі самому, наприклад «Я тривожуся», «Мені погано», «Я переживаю», а не заглушати їх, намагаючись здаватись «нормальним».