Новини Івано-Франківщини – Панорама Новини Івано-Франківщини – Панорама Віктор Гюго — ім’я, що не потребує особливих представлень. Один із найвеличніших письменників усіх часів, його творчість залишається актуальною та впливовою навіть через століття.
Гюго був не просто романістом, а й поетом, драматургом, політиком, мислителем, і його твори відображають глибоке розуміння людської природи, соціальних проблем та історичних подій. Вибрати лише п’ять його романів — завдання не з легких, адже кожен з них є шедевром. Однак, якщо ви тільки починаєте своє знайомство з творчістю Гюго або хочете заглибитись у неї, ці п’ять творів стануть чудовою відправною точкою.
- Знедолені (Les Misérables)
“Знедолені” — це, мабуть, найвідоміший і наймасштабніший роман Віктора Гюго, який вважається одним із найвидатніших творів світової літератури. Ця епічна сага охоплює період з 1815 по 1832 рік і розповідає про життя Жана Вальжана, колишнього каторжника, який намагається спокутувати свої гріхи та жити чесним життям, але його постійно переслідує інспектор Жавер. Роман порушує вічні теми справедливості, милосердя, любові, самопожертви, соціальної нерівності та революції. Гюго майстерно переплітає долі багатьох персонажів, створюючи багатогранну панораму французького суспільства XIX століття. “Знедолені” — це не просто роман, це філософське трактування про добро і зло, світло і тінь у людській душі.
- Собор Паризької Богоматері (Notre-Dame de Paris)
До публікації “Знедолених”, “Собор Паризької Богоматері” був найвідомішим романом Гюго. Це історичний роман, дія якого відбувається у Парижі XV століття навколо величного собору Нотр-Дам. У центрі сюжету — трагічна історія кохання потворного, але доброго дзвонаря Квазімодо до прекрасної циганки Есмеральди, а також пристрасть архідиякона Фролло. Роман є яскравим прикладом романтизму з його акцентом на емоціях, містиці та конфлікті між красою та потворністю. Гюго не тільки створює незабутніх персонажів, а й робить сам собор повноцінним “героєм” твору, оспівуючи його велич та історичне значення. Це захоплива розповідь про долю, пристрасть, упередження та несправедливість.
- Людина, яка сміється (L’Homme qui rit)
Цей філософський роман переносить читача до Англії XVII століття. “Людина, яка сміється” — це глибоке дослідження теми людського страждання, соціальної жорстокості та боротьби за гідність. Головний герой, Гуїнплен, у дитинстві був понівечений компрачикосами, які зробили його обличчя схожим на вічну посмішку. Його історія — це метафора страждань знедолених і потворності вищих верств суспільства. Гюго використовує фантастичні елементи та гротеск, щоб викрити лицемірство та несправедливість аристократичного світу, водночас підкреслюючи красу внутрішнього світу та чистоту душі головного героя. Це зворушлива та провокаційна історія, яка змушує задуматися над природою “краси” та “потворності”.
- Дев’яносто третій рік (Quatrevingt-treize)
“Дев’яносто третій рік” — останній роман Гюго, опублікований у 1874 році. Це історичний роман, який присвячений одному з найкривавіших періодів Французької революції — Вандейському повстанню. Гюго майстерно показує складність і жорстокість громадянської війни, де немає однозначно хороших або поганих персонажів. Роман досліджує моральні дилеми, конфлікт між ідеалами революції та її безжальною реальністю. Через долі трьох головних героїв — маркіза де Лантенака, Сімуордена та Говена — Гюго розкриває теми честі, обов’язку, відданості та братерства в умовах екстремального конфлікту. Це потужне і глибоке твір про людську природу в часи великих потрясінь.
- Останній день засудженого на смерть (Le Dernier Jour d’un Condamné)
Цей короткий, але надзвичайно потужний роман-монолог є гострим викриттям смертної кари. “Останній день засудженого на смерть” — це потік свідомості людини, яка очікує на свою страту. Гюго з жахливою реалістичністю передає думки, почуття, страхи та розпач приреченої людини, що проходить через останні години свого життя. Роман не називає імені засудженого, не розкриває його злочину, що дозволяє читачеві повністю зосередитись на універсальності людського страждання перед обличчям неминучої смерті. Цей твір є потужним аргументом проти смертної кари і свідченням глибокого гуманізму Віктора Гюго.
Ці п’ять романів — лише частина багатогранної спадщини Віктора Гюго. Кожен з них є свідченням його геніальності, здатності до глибокого психологічного аналізу та майстерності у створенні епічних полотен. Занурюючись у ці твори, ви не тільки познайомитесь з неперевершеними історіями, але й отримаєте можливість осмислити вічні питання людського існування.
Читайте також –
5 романів Еміля Золя, які обов’язково варто прочитати