субота , 25.05.2024

Розацеа у дітей

Розацеа – хронічне захворювання шкіри неінфекційного характеру, яке зумовлене генетичними особливостями структури судин і патологічними змінами сполучних тканин.

Хвороба супроводжується вираженим почервонінням шкіри, появою на її поверхні папульозного висипу, пустул і локальним розширенням капілярних судин. Діагностикою та лікуванням розацеа у дітей займаються лікарі-дерматологи, залучаючи при необхідності фахівців інших медичних напрямків. До речі в клініці «JMC» є сучасне педіатричне відділення та кваліфіковані лікарі різного профілю дерматолог, неонатолог, педіатр, ендокринолог, алерголог, імунолог, невролог, уролог, нефролог, дитячий хірург та інші. Детальніше за посиланням: https://jmc.org.ua/.

Розацеа або, як часто називають хворобу в народі, “рожеві вугри”, протікає хвилеподібно з періодами загострення і загасання. Її часто плутають із дитячою розеолою, хоча між захворюваннями величезна різниця: розацеа – результат індивідуальних особливостей організму, а розеола (раптова екзантема) викликається вірусними агентами.

Локалізуються висипання за такої патології на різних ділянках тіла, але найчастіше на щоках, лобовій частині, носі, підборідді, рідше трапляються варіанти, за яких почервоніння поширюється на шию, верхню половину грудей і привушну ділянку. Іноді висипні елементи спостерігаються на волосистій частині голови.

Класифікація

Фахівці виділяють кілька форм розвитку захворювання. До них належать:

  • папульозна стадія, за якої на фоні почервоніння шкіри також з’являються папули;
  • пустульозна стадія, яка характеризується формуванням пустул;
  • інфільтративно-продуктивна фаза, у процесі якої відбуваються фіброзно-гіпертрофічні зміни шкіри, тканини набрякають.

За тривалістю збереження симптоматики розрізняють перехідну еритему, яка характеризується раптовими, але короткочасними епізодами почервоніння шкіри, та стійку еритему, зумовлену розширеною капілярною сіткою (такий стан також називається телеангіектазією).

З урахуванням особливостей клінічних ознак розацеа буває чотирьох типів:

  • папуло-пустульозна;
  • ериматозно-телеангіектатична;
  • фіматозна;
  • офтальморозацеа.

Зустрічаються також атипові форми захворювання, до яких належать стероїдна, гранулематозна, фульмінантна та інші варіанти розацеа.

Причини розвитку

Достовірно виявити причини виникнення розацеа у дітей поки що не вдалося, проте виявлено низку чинників, які прямо чи опосередковано можуть спровокувати початок захворювання. Умовно їх можна розділити на дві великі групи: внутрішні та зовнішні.

До ймовірних внутрішніх причин формування патології належать:

  • хронічні та гострі захворювання кишково-шлункового тракту (гастрити, коліти, панкреатити тощо);
  • порушення в роботі ендокринної системи;
  • патологічне зниження імунного захисту, наприклад, на тлі тривалих поточних захворювань або імунодефіцитних станів;
  • нейровегетативні розлади;
  • порушення периферійного кровотоку і процесів мікроциркуляції;
  • підвищена фоточутливість шкіри;
  • дерматологічні інфекційні захворювання;
  • стресові чинники.

Велику роль у розвитку розацеа у дітей відіграє генетична схильність, зумовлена особливостями судинної системи і вродженими захворюваннями. Крім того, отримані під час багаторічних досліджень дані показують, що у 40% пацієнтів з діагностованою розацеа є родичі, які страждають від аналогічної патології або проблем із судинами.

Зовнішніми чинниками стають:

  • нераціональне використання гормональних препаратів місцевої або системної дії;
  • механічне пошкодження шкіри та капілярів;
  • екстремальний вплив температур, наприклад, перегрів, сонячний опік або різка зміна температурного режиму;
  • хімічне пошкодження шкіри;
  • обвітрювання шкіри.

Розацеа в дитячому та підлітковому віці трапляється набагато рідше, ніж у дорослих людей, проте саме у дітей частіше спостерігаються форми патології, які зачіпають не тільки шкіру, а й очі.

Симптоми розацеа

До первинних клінічних ознак захворювання відносяться:

  • локальні почервоніння шкіри на різних ділянках обличчя;
  • добре помітні судинні гілки;
  • купероз;
  • плями на обличчі червоно-синього відтінку;
  • судинні зірочки.

Вторинними симптомами розацеа у дітей є:

  • неприродна сухість шкіри;
  • набряклість обличчя;
  • відчуття печіння, свербіння, поколювання, що найчастіше виникає на виличній ділянці;
  • збільшення розмірів носа, підборіддя та інших ділянок обличчя;
  • кон’юнктивіт;
  • потовщення шкіри, поява щільних горбків;
  • утворення щільних вузлів шишкоподібної форми на різних зонах обличчя.

Шкіра дитини з розацеа стає надчутливою до ультрафіолетових променів, хімічних подразників, зокрема, мийних і косметичних засобів.

Діагностика

Початковий діагноз встановлюється на підставі скарг пацієнта та фізикального огляду. Лікар оцінює стан шкіри, визначає тип і форму ушкоджень, аналізує анамнез і спосіб життя дитини, опитує батьків щодо наявних у родині спадкових патологій.

Додатково проводять низку досліджень, необхідних для виключення хвороб шкіри зі схожими симптомами та виявлення провокуючих чинників. До переліку інструментально-лабораторних методів діагностики можуть входити:

  • дерматоскопія;
  • мікроскопія зішкріба з поверхні пошкодженої шкіри;
  • гістологічне дослідження вмісту пустул;
  • біохімічний аналіз крові;
  • дослідження крові на маркери захворювань сполучних тканин;
  • доплерографія для оцінки стану та функцій судин.

А в рамках диференціальної діагностики фахівці виключають такі захворювання, як системний червоний вовчак, хронічний фотодерматоз, саркаїдоз шкіри, екзема, вульгарні вугри тощо.

Лікування розацеа у дітей

Для успішної терапії насамперед необхідно впливати на причинний чинник, який спровокував захворювання. Для цього використовується комплекс медикаментозних і апаратних методів, до числа яких входять:

  • місцеві антибактеріальні, антигістамінні, фунгіцидні, протизапальні засоби;
  • системні препарати аналогічної дії за необхідності;
  • медикаменти, дія яких спрямована на контроль і стабілізацію функцій травлення;
  • різні креми та мазі, необхідні для нормалізації вироблення шкірного сала, регуляції потовиділення;
  • фототерапія;
  • мікрострумова терапія;
  • лазерний вплив;
  • кріотерапія;
  • озонотерапія.

Деякі з апаратних методик лікування розацеа використовують тільки у підлітків старше 12 років.

Величезну увагу в рамках терапії слід приділяти корекції харчування, адекватним фізичним навантаженням і правильному догляду за шкірою. Фахівці рекомендують виключити з раціону дитини копчені та мариновані продукти, домашню консервацію з великою кількістю солі, приправ, оцту, солодкі газовані напої. Бажано збільшити обсяг свіжих фруктів і овочів у харчуванні дітей різного віку, привчати малюків їсти теплу, але не гарячу їжу. Також варто уважно стежити за масою тіла дитини, оскільки ожиріння впливає на роботу кровоносної системи і може опосередковано спричинити розвиток розацеа та низки інших захворювань.