Новини Івано-Франківщини – Панорама Новини Івано-Франківщини – Панорама 28 листопада в УГКЦ розпочинається Різдвяний піст.
Він пов’язаний із розвитком богослужіння свята Богоявлення і виникненням окремого свята Різдва. Якщо порівняти традицію свята Пасхи і Різдва, то вони дуже схожі: є саме свято, тиждень, який йому передує , строгий піст перед Різдвом і Богогоявленням.
На зразок посту перед Пасхою виник і Різдвяний піст. На відміну від латинського адвенту, у візантійському обряді піст є чотиридесятницею – як і Великий піст має також особливості розважання над народженням, він не тільки передбачає очікування народження Спасителя, але глобальну зміну кожного життя і світу. З богословських текстів бачимо, що ще в Різдві Христовому відбувається спасіння людського роду.
Різдвяний піст як Пилипівка – це вже завершальна частина розвитку історії посту. Спочатку був тиждень перед святом, потім додався ще довший період, який передбачав 25 днів і вже на завершення формування посту – початком посту вибрано день після свята Пилипа. І зовсім випадково. Кілька днів після свята Пилипа не знайдемо у літургійних текстах ніяких згадок про початок приготування до Різдва. Аж на каноні свята Введення в храм Пресвятої Богородиці починають співати ірмоси, які готують до приходу Спасителя.
Ще більше згадок маємо від свята Андрія. І можливо було би набагато правильніше називати цей піст Андріївкою. В день після свята Андрія богослужіння набирають зовсім іншого виміру – вже є згадки, натяки про народження Бога, подію, яка визволить людство із гріха.
Піснеспіви “Алилуя” вказують на те, що піст не є періодом смутку, але навпаки періодом радості. Найбільше текстів, які готують до Різдва, маємо у дві останні неділі перед Різдвом і найінтенсивніше – в тиждень перед Різдвом.
Найкращий спосіб провести піст – це відкрити для себе Слово Боже, Слово, яке стало Тілом. Треба взяти собі за мету щодня читати Святе Письмо, прийти додому, відкрити і прийняти Воплочене Слово.
А щодо обмеження у їжі, то варто тут згадати слова апостола Павла: “Хто їсть – хай дякує, хто не їсть нехай дякує”. Бо не стільки важлива їжа, як духовне поглиблення і переживання свята Божого народження у житті кожної людини.
Читайте також:
Українські новорічні традиції, які варто пам’ятати