п’ятниця , 17.09.2021

Володар «Золотого м’яча» 1990 року — Лотар Маттеус

На противагу «голландському тріо» в «Мілані», його клуб-антипод «Інтер» наприкінці 1980-их також мав свою трійцю визначних майстрів, але з Німеччини.

У ті часи клубам можна було використовувати не більше трьох легіонерів і всю ту квоту в «Інтернаціонале» займали гравці збірної ФРН Бреме-Феллер-Маттеус. У міланському дербі обидві трійці виходили на перший план, і, якщо, наприклад, в 1989-ому «Мілан» тріумфував у Європі і світі, то Серію А з великим запасом виграв саме «Інтер».

А після голландського тріумфу на Євро 1988-го, на Мундіалі 1990-го свято прийшло і до німців. А лідером й «інтерівського» тріо, й всієї збірної ФРН на тому чемпіонаті був Лотар Матеус, який заслужено увійшов до символічної збірної чемпіонату та здобув «Золотий м’яч» наприкінці року.

Лотар Герберт Маттеус народився 21 березня 1961 р. у Ерлангері. Дебютувавши в професійному футболі в 17 років, він грав до 39-ти, встановивши відразу кілька недосяжних рекордів. Так, після його першого виступу на переможному Євро 1980 р. і завершальному для кар’єри Євро 2000 р. минуло 20 (!) років.

Він зіграв також на п’яти (!) чемпіонатах світу. Крім того, на Мундіалях він зіграв у 25-ти матчах, а загалом є рекордсменом збірної Німеччини за кількістю проведених ігор – 150. А скільки за ці часи було трофеїв!..

Командні досягнення:

– чемпіон світу 1990 р.;

– срібний призер чемпіонатів світу 1982, 86 рр.;

– чемпіон Європи 1980 р.;

– півфіналіст Євро 1988 р.;

– дворазовий володар Кубка УЄФА 1991, 96 рр.;

– фіналіст Ліги Чемпіонів 1999 р.

– семиразовий чемпіон Німеччини;

– чемпіон Італії.

Особисті досягнення:

– володар «Золотого м’яча» 1990 р.;

– кращий гравець світу за версією журналу World Soccer 1990 р.;

– футболіст року в Німеччині 1990, 99 рр.

Команди:

1979-84 рр. – «Боруссія» М (200 матчів, 51 гол);

1984-88 рр. – «Баварія» (152 матчі, 69 голів);

1988-92 рр. – «Інтер» (152 матчі, 53 голи);

1992-2000 рр. – «Баварія» (258 матчів, 31 гол);

2000 р. – «Нью-Йорк МетроСтарз» (23 матчі).

Протягом 1980-2000 рр. зіграв 150 матчів (23 голи) за збірні ФРН і Німеччини.

Цікаві факти:

– Лотар Маттеус почав грати на професійному рівні у складі гладбахської «Боруссії», яка наприкінці 1970-их вважалася найсильнішим клубом ФРН, стабільно грала у єврокубках.

– Він вважався одним з найголовніших талантів країни, грав за юнацькі і молодіжну збірні ФРН, і у доволі в молодому віці потрапив на дорослі Євро 1980 р. і Мундіаль 1982 р., але в когорті німецьких суперзірок тих часів не був там основним гравцем національної команди.

– У 1984 р. Лотар перейшов до іншого німецького гранда – «Баварії» – і з цим клубом виграв два чемпіонства.

– Того ж року німці не дуже вдало зіграли на Євро, а потім взяли срібні нагороди на Мундіалі 1986 р. На обох турнірах Маттеус не лише був в «основі», а й грав одну з перших скрипок. У фіналі Мундіалю 1986 р. Лотару доручили опікати легендарного Марадону. Він загалом впорався, Дієго не забив, однак Аргентина все одно перемогла…

– Після домашнього Євро 1988 р., на якому німці зупинилися на стадії півфіналу, Лотар переходить до найсильнішого на той час чемпіонату — італійського. Маттеус дебютує за «Інтер», а міланський клуб сходу виграє Серію А. «Наполі» з Марадоною «інтернаціонале» випередили на 11 очків, і за діючою тоді системою 2 очки за перемогу — це ціла прірва.

– А потім був тріумф на Мундіалі у вже майже рідній Італії. Лотар – справжній двигун бундесмашини. Відпрацьовує в захисті, розганяє атаки, а часом і відзначається сам – його внесок у півзахисті важко переоцінити. Він забиває два рази у непростому матчі з Югославією (підсумок – 4:1), а також відзначається у грі з ОАЕ (5:1).У плей-офф Маттеус реалізовує переможний пенальті у чвертьфінальній грі з Чехословаччиною (1:0), а потім забиває свій післяматчевий одинадцятиметровий у півфіналі проти англійців (1:1 і 4:3 за пенальті). А далі був мінімальний реванш з Аргентиною (1:0) за минулий Мундіаль. За підсумком чемпіонату, найкращим гравцем турніру визнали його кращого бомбардира італійця Скілаччі, а Маттеус увійшов до символічної збірної. Та наприкінці року «Золотий м’яч», як і більшість престижних нагород того року, дісталися Лотару.

– Євро 1992 р. Маттеус пропустив через травму, а коли відновився, то вже знову грав за «Баварію». Він перейшов на позицію ліберо (центральний захисник, який розташовувався трішки далі від інших оборонців і страхував партнерів), але все одно чимало забивав. Так, наприклад, у переможному для «Баварії» сезоні 1993/94 рр. захисник Маттеус відзначився 10 разів.

– На Мундіалі 1994 р. Маттеус посварився з тренером Берті Фогсом і лідером атак німців Юргеном Клінсманном, отож, залишив розташування команди. Німців тоді у чвертьфіналі зупинили болгари.

– У «Баварії» також все відчутніше «підпирали» дублери, але Маттеус позицій не здавав. Лотар не грав у збірній протягом 1995-97 рр., пропустив переможний Євро 1996 р., але несподівано був включений до команди на Мундіаль 1998 р. замість травмованого Маттіаса Заммера. Однак німці знову вилетіли в чвертьфіналі, цього разу ганебно «влетівши» хорватам – 0:3.

– У 1999 р. сталася справжня трагедія німецького футболу і особиста драма для Лотара Маттеуса. «Баварія» вийшла у фінал Ліги Чемпіонів, і до останніх хвилин вигравала вирішальний матч у «Манчестер Юнайтед». Маттеус був на полі до 86-ої хвилині, його замінили ще за рахунку 1:0 на користь мюнхенців. Та, як усі знають, в компенсований час «МЮ» забив два голи і вирвав перемогу. А Лотар залишився без Кубка чемпіонів…

– Він ще поїхав на Євро 2000 р., однак і там німці провалилися – бундестім посів останнє місце у відбірковій групі.

– 39-річний Маттеус завершив свою легендарну кар’єру сезоном у США, після чого зосередився на тренерській роботі. Щоправда з досягнень у цій іпостасі можна виділити лише чемпіонство Сербії з «Партизаном» у 2003 р. А загалом Лотар встиг потренувати «Рапід», «Партизан», «Атлетико Паранаенсе», «Ред Булл», «Маккабі», а також збірні Угорщини і Болгарії.

– Маттеус був одружений п’ять разів і має чотирьох дітей: доньок Алісу і Віолу  та синів Лориса і Мілана. Нині поперемінно проживає в Німеччині та Угорщині.

Читайте також:
Триразовий володар “Золотого м’яча” (1987-88, 92 рр.) — Марко ван Бастен

Додати коментар

Your email address will not be published. Required fields are marked *

*