На початку 1980-их тенденцію «Франс Футбол», коли «Золоті м’ячі» видавалися гравцям неодноразово, продовжив німецький бомбардир Карл-Гайнц Румменігге.
Він став своєрідним містком між уславленою плеядою «Баварії» 1970-их і нового покоління німецького футболу, яке яскраво проявило себе у 1980-их. І саме на початку того нового періоду Карл-Гайнц «виблискував» найяскравіше.
Карл-Гайнц Румменігге народився 25 вересня 1955 р. у Ліппштадті у футбольній сім’ї (на професійному рівні також грали батько і брат) і вже у 19 років грав за німецьку «Баварію» — флагмана європейського футболу. Знайти собі місце в складі найсильнішої команди світу, поруч з чемпіонами планети і неодноразовими володарями Кубка чемпіонів, було не просто, але завдяки своєму бомбардирському таланту Карл-Гайнц зумів, ну а невдовзі, звісно, прийшли й трофеї.
Командні досягнення:
– дворазовий срібний призер чемпіонатів світу 1982, 86 рр.;
– чемпіон Європи 1980 р.;
– дворазовий володар Кубка чемпіонів 1975, 76 рр.;
– володар Міжконтинентального кубку 1976 р.;
– дворазовий чемпіон Німеччини 1980, 81 рр.;
– дворазовий володар кубка Німеччини 1982, 84 рр..
Особисті досягнення:
– дворазовий володар «Золотого м’яча» 1980,81 рр.;
– володар «Срібного м’яча» 1979 р.;
– триразовий найкращий бомбардир чемпіонату Німеччини (1980, 81, 84 рр.;
– найкращий бомбардир чемпіонату Швейцарії 1989 р.
Команди:
1974-84 рр. — «Баварія» (422 матчі, 217 голів);
1984-87 рр. — «Інтер» (107 матчів, 42 голи);
1987-89 рр. — «Серветт» (57 матчів, 36 голів);
Протягом 1976-86 рр. зіграв 95 матчів (45 голів) за збірну Німеччини.
Цікаві факти:
– На початках у «Баварії» до Карла-Гайнца швидко «прилипло» прізвисько «червоні щічки», адже він був напрочуд сором’язливим. А як інакше, коли виходиш на поле з великими Бекенбауером, Майєром, Мюллером, Шварценбеком чи Брайтнером?
– У «Баварії» Румменігге потрапив у самісінький вир розіграшу трофеїв, які мюнхенці здобували наче за інерцією, а тому в доволі юному віці вже був дворазовим володарем Кубка чемпіонів.
– На справжні лідируючі позиції в клубі Румменігге вийшов наприкінці 1970-их, коли в «Баварії» відбулося омолодження складу. За три сезоні 1980-82 рр. він забив у ворота суперників 102 голи, плюс 27 — за збірну. Не дивно, що його визнавали найкращим у Європі.
– Чимало вдалося забити Карлу-Гайнцу і на найбільших форумах серед збірних. Трьома голами він відзначився на першому своєму Мундіалі 1978 р., потім не без його участі німці стали чемпіонами Європи у 1980 р., але найбільш вдалим став чемпіонат світу 1982 р., де Румменігге, навіть маючи травму, забив 5 голів. Румменігге ще поїхав на Мундіаль 1986 р., але не був там основним гравцем (хоча забив у фіналі), і після форуму завершив кар’єру в національній команді.
– На Мундіаль до Мексики Румменігге вже їхав гравцем міланського «Інтера», куди перейшов у 1984 р. В Італії відіграв три сезони, але особливих успіхів не мав, до того ж знизив результативність.
– Завершував кар’єру уславлений форвард у швейцарському «Серветті», і в другому сезоні там вже 33-річний Румменігге знову проявив бомбардирський хист, забивши у чемпіонаті 24 голи, і ставши найкращим бомбардиром першості, після чого повішав «бутси на цвях».
– Пропрацювавши кілька років коментатором на німецькому телебаченні, Карл-Гайнц подався у футбольні функціонери. З 1991 р. він посідав різноманітні пости у «Баварії», а нині є головою правління цього клубу. Отож, вважається одним з найвпливовіших людей німецького футболу.
– Карл-Гайнц Румменігге одружений, ніколи не був помічений в амурних скандалах і має п’ятьох дітей.
Читайте також:
Дворазовий володар «Золотого м’яча» (1978-79 рр.) — Кевін Кіган