Невелике місто на Прикарпатті відоме не тільки в Україні, але й далеко за її межами. Це завдяки ряду факторів, про які мало хто знає.
Саме тому пропоную вам ознайомитися з кількома цікавинками. Що ж, поїхали:
- Питомо не українське. Бували часи, коли Калуш позиціонувався багатонаціональним містом. Так, ще до середини ХІХ століття етнічних українців тут було лише 30 відсотків. З-поміж інших: румуни, поляки, євреї.
- Друге місто в світі, де знайшли калійні солі. До 1861-го лише Стассфурт (Німеччина) був єдиним осередком на планеті, де видобували калійні солі. Проте професор Генріх Розе не лише віднайшов цінні поклади, але й довів свою гіпотезу цілому світу. Як результат, вже з 1867-го в Калуші почали активно видобувати калійну сіль. Проте, що цікаво, на місцевому рівні корисну копалину отримували ще у XVX ст.
- Одне місто – частина ВВП України. Були часи, коли калійна сіль приносила державі 1% від всього ВВП. Тоді місто вважали чи не найціннішим в усій державі.
- Центр доріг. Від самого створення Калуш славився найкращим розташуванням. У давнину місто стояло на перетині шляхів зі Східної Європи на Захід, сьогодні (до вже згаданого) додалися прямі сполучення з кількома обласними центрами та пунктами перетину кордону одразу з чотирма державами – Польщею (150 км), Угорщиною (300 км), Словаччиною (300 км), Румунією (240 км).
- Древні поселення. Попри те, що перша друкована згадка про місто датується 1437-м роком (дехто стверджує, 1400-м), насправді життя тут вирувало задовго до цього. Так, деякі джерела згадують населений пункт над покладами солей (1387-й рік). А от археологи зайшли ще дальше й знайшли елементи побуду, датовані ІІІ-ІІ ст. до н. е.
- Сіль навіть у назві. Науковцям не довелося довго гадати, що спонукало до появи слова «Калуш». Назва пішла від слова «калюша», що означає «природне сольове джерело, призначене для добування солі».
- Воєнний занепад та розквіт. Світові війни кардинально змінили життя міста. Так, Перша майже вщент зруйнувала населений пункт. Друга – його відбудувала. Відновленню міста варто подякувати євреям та німцям. Перші у 30-х роках виробляли мило, капелюшки, цукерки та лікери, які продавали навіть за кордоном. Другі – акцентували на освіті. Саме тому за німецької окупації в Калуші діяли аж чотири школи: народна, торговельна, для дітей німців та жіноча кравецька.
- Власний чемпіон. Уродженець Калуша Євген Аржанов прославився на весь світ. Чоловік свого часу став триразовим чемпіоном Європи з бігу на 800 метрів та срібним призером Олімпійських ігор.
- Найстаріша церква та вівтар. Ще у XV столітті в Калуші звели храм Різдва Христового. Споруда дивувала своєю величчю, яку сьогодні, на жаль, побачити неможливо. Проте частково оцінити сакральну могутність можна завдяки збереженому вівтарю.
- Заховані замкові скарби. Сьогодні навіть калушани не знають, що в місті колись був справжнісінький середньовічний палац. Споруду зруйнували десь в 1700-х роках. Проте досі вона, а точніше – закинуті підземелля, приваблюють мисливців за золотом. Усе через легенду. Згідно з нею, одні з власників фортифікаційної споруди заховали в підвалах та підземних ходах тисячі монет та прикрас. Скарби лежать в землі досі. От тільки де саме – ніхто не знає. Щоправда, легенда немає офіційного підтвердження.
Підготувала Христина СЛОТА
Читайте також:
Цікаві факти про Верховину: Параджанов у труні та місто гобітів