четвер , 28.10.2021

Зірки футболу: володар «Золотого м’яча» 1968 року — Джордж Бест

Головним змаганням європейського футболу 1968 року було, безумовно, чергове Євро.

Та турнір в Італії був настільки аморфним, а перемога господарів — безбарвною (у півфіналі італійці перемогли СРСР після нульової нічиєї — за жеребом з легендарною монеткою, а у фіналі —югославів у переграванні), що журі «Франс Футболу», при визначенні володаря «Золотого м’яча» звернуло свою увагу на значно яскравіші моменти року.

А серед них, зокрема, була гра скандального 22-річного північноірландського форварда Джорджа Беста, автора вирішального голу в фіналі Кубка чемпіонів того сезону.

Джордж Бест народився 22 травня 1946 року в Белфасті. Грав на позиціях атакувального півзахисника й нападника. Практично всю кар’єру і подальше недовге життя Джорджа переслідувало безліч скандалів, проте це не завадило Міжнародній федерації футбольної історії та статистики визнати його одним з найсильніших футболістів ХХ сторіччя, адже Бест на полі справді був — the best.

Основні досягнення:

– володар Кубка чемпіонів 1968 р.;

– дворазовий чемпіон Англії;

– «Золотий м’яч» у 1968 р.;

– найкращий футболіст Англії 1968 р.;

– на його честь названо аеропорт у Белфасті.

Команди:

1963-74 рр.«Манчестер Юнайтед» (473 матчі, 181 гол).

1975-84 рр. — грав у понад 10-ти командах (як правило, виставкові матчі).

Усього протягом клубної кар’єри зіграв 706 матчів, забив 256 голів.

Зіграв 37 матчів (9 голів) за збірну Північної Ірландії.

Джордж Бест

Цікаві факти:

– У 17 років молодий Джордж дебютував у складі «Манчестер Юнайтед», вже в своєму другому матчі забив дебютний гол, а за рік грав уже за збірну Північної Ірландії.

– Бест грав у нападі, обігрував захисників філігранними фінтами і мав поставлений удар з обох ніг, а тому багато забивав. При цьому він не цурався допомагати оборонцям у захисті і добре грав головою.

– У розіграші Кубка чемпіонів 1965 р. 20-річний Бест забив два голи у ворота «Бенфіки» з Еусебіу в складі — одного з найсильніших клубів світу на той час. «МЮ» переміг в Лісабоні — 5:1.

– «Золотий м’яч» багато в чому Джорджу Бесту віддали за перемогу в Кубку чемпіонів сезону 1967/68 рр. та феноменальний гол у ворота тієї ж «Бенфіки» на перших хвилинах додаткового часу. Джордж втік від захисників, у фірмовому стилі фінтом поклав голкіпера й оббіг його, після чого закотив м’яч у порожні ворота.

– Загалом у сезоні 1967/68 рр. Бест забив у ворота суперників 32 голи у 53-ох матчах (у 1969 р. — 22 голи, у 1970 р. — 23, у 1971 р. — 22, у 1972 р. — 27).

– Джордж Бест став чи не першим селебріті у світовому футболі, фотографувався для модних журналів, отримував стоси листів від прихильниць, і… зловживав алкоголем.

– Гравець просто шаленого таланту в підсумку не витримав випробовування… славою. Сам Джордж пізніше сказав, що, якби був потворним, то світ ніколи б не почув про Пеле. Натякаючи на те, що мав багато спокус поза футболом, що не дало йому реалізуватися на всі 100%.

– Його гру супроводжували скандали. Наприклад, на початку 1970-ого Джорджа дискваліфіковують на місяць за те, що він сперечався з арбітром і вибив м’яч йому з рук. 7 лютого він повернувся на поле, і в першій же грі забив у ворота суперників 6 голів…

– У 1974-ому він йде з «МЮ» (за два роки перед цим рішенням Джордж забив за «манкуніанців» лише 8 голів), і в 28 років, фактично, завершує активну кар’єру. Далі грає у Шотландії, Ірландії, США, нижчих дивізіонах Англії і навіть ПАР й Австралії, демонструючи, що на трофеї і здобутки йому начхати.

– У 1976-ому 30-річний Бест, після майже трирічної паузи, повертається до збірної Північної Ірландії (з цією командою-середнячком йому не вдалося пробитися на жоден великий міжнародний турнір). У матчі з голландцями, однією з найкращих команд світу, стався показовий для його гри епізод — він одного за одним обіграв трьох «помаранчевих» і наблизився до триразового володаря «Золотого мֹ’яча» Йохана Кройфа. Прокинувши м’яч поміж ніг Йохану, він переможно скинув руку догори…

– У 1984-ому Джордж відсидів два тижні у в’язниці за образу поліцейського і водіння авто у нетверезому стані, а вийшовши на волі завершив ігрову кар’єру.

На початку 1980-их він почав лікуватися від алкоголізму, але постійно зривався. З’являвся п’яним на публіці і навіть у прямому телевізійному ефірі. У 2000-ому йому діагностували цироз печінки, у 2002-ому зроблено пересадку печінки.

Після виходу з клініки він якийсь час не пив, однак невдовзі все повернулося на круги своя. Імунна система була ослаблена ліками проти відторгнення пересадженої печінки і восени 2005-го року він знову потрапив до лікарні, а 25 листопада 2005-го помер від пневмонії.

Читайте також:
Володар «Золотого м’яча» 1967 року — Флоріан Альберт

Додати коментар

Your email address will not be published. Required fields are marked *

*