Новини Івано-Франківщини – Панорама Новини Івано-Франківщини – Панорама На гірській дорозі – КПП з військовими. Обабіч – колючий дріт. Далі пускають лише після ретельної перевірки документів та автомобіля.
Про це сьогодні, 6 листопада, йдеться у сюжеті ТСН.
Спершу заходи безпеки дивують – адже вздовж дороги – пустка, закинуті будівлі, запущені сади. На початку 50-х тут було величезне село Луг. Півтори тисячі місцевих одного дня радянська влада примусово переселила на південь України. А сюди завезли засуджених до страти вязнів. Місцевий краєзнаєвець це знає не з чуток – у їхній хаті в сусідньому Делятині тоді квартирував інженер засекреченого будівництва.
“Батько мій бачив цих смертників, що будували залізничний тупик. Вони просили їсти ті бідні робітники. Якщо конвоїри були якісь добрі, казали – киньте їм кусок хліба. Якось запитав квартиранта нашого: а як же вони такі голодні? А той розсказав: ми чекаємо другого завозу, а ці ще живі. І треба їх просто виморити голодом”, – розповідає Андрій Мисюк, керівник Делятинскього краєзнавчого музею.
А потім тут зявилися військові льотчики. Місцевим розповідали: поміж гір – військовий аеродром та час від часу влаштовували авіа-шоу над селищем.
“Ті літаки стартували з Коломиї, летіли кудись туди в гори. Знижалися над цим Лугом. І вже над Делятином вилітали – просто над моєю хатою. Якось мені чуть макушку не зняв, бо взяв малу висоту. Показували, що тут є льотний аеродром”, – продовжує директор музею.
Селяни навіть не підозрювали, що військова льотна база – це лише легенда-прикриття – для збудованого посеред гір з нуля військового містечка, а головне – сховища ядерних боєголовок Радянського Союзу. Тут, до речі, досі стоїть один з тих бутафорних літаків, які мали замилювати очі ворогу. У цю легенду навіть самі мешканці засекреченого містечка вірили. Принаймі так говорять.
Втім, навіть тепер військові пенсіонери воліють не поширюватися про ті часи. Хіба про свій побут. Пані Валентина у 50-х приїхала сюди з чоловіком – він будував школу у засекреченому містечку. Жінка приголомшує: заради конспірації офіційно навчальний заклад оформили, як московський – номер 131. На його подвірї досі поруч із Шевченком – погруддя Пушкіна.
“Це була московська школа! Учителі до розпаду Союзу викладали на російській мові. Школа була сильною. У виші не поступав тільки той, хто не хотів”, – розповідає Валентина Дзюбецька, мешканка засекреченої території.
А у крамницях – було все наче в центрі Москви.
Засекречена територія поділена на 3 зони. Перша – так звана технічна – з різними складами запчастин, колись там навіть асфальтний завод був. Друга зона – житлова – зі школою, дитсадком, магазинами тощо. Ну і власне – 3-тя зона, заради якої і створювалась уся ця інфраструктура. Вона там далі. Але досі туди пускають дуже обмежену кількість людей.
Сама природа створила тут ідеальні умови для секретної бази. Тунелі для зброї стратегічного призначення були вирубані просто в скелях. А від ворога, якого Радянський Союз завжди чекав із заходу, вони були закриті кількома рядами гірських хребтів.
“Будь-який саряд чи ракета перелітали каньон. Рельєф сприяв тому, що не можна було поразити з заходу його”, – говорить Андрій Мисюк.
Поштова адреса цієї території досі – “Івано-Франківськ-16”. І єдина вулиця – ще з часів конспірації – Авіаційна. Хоча нині секретів, запевняють військові – жодних і давно.
“Знаю, що в 93-му році російська частина звідси вийшла і вивезла всі ядерні боєголовки і всі комплектуючі – все, що можна було вивезти, вони звідси вивезли. Тут залишилися тільки їхні сховища. Абсолютно порожні. Це вже наша частина заїхала і почала їх обслуговувати і забезпечувати надійне зберігання озброєння”, – зазначає Ярослав Кушина, заступник командира частини.
Авторка: Алла ПАСС
Читайте також:
У Франківську на вулиці вигулювали леопарда – люди налякалися (ВІДЕО)