Мешканець села Хотимир Тлумацького району Дмитро Солодкий служив у ЗСУ, три роки захищав Україну на Донбасі.
29 жовтня у селі Хотимир Тлумацького району поховали бійця АТО\ООС Дмитра Солодкого. Життя відміряло йому всього 29 років.
Служив Дмитро в 15 окремому гірсько-штурмовому батальйоні ЗСУ міста Ужгород. Три роки воював на війні, в зоні АТО, інформує прес-центр Типовий Тлумач. Захворів на пневмонію, потрапив у лікарню. Хвороба забрала життя воїна.
Командир ВМЗ старший прапорщик Іван Рибчич попросив вибачення у батьків хлопця, що не зміг перешкодити хворобі.
Поминальна панахида відбулася в Будинку скорботи в Івано-Франківську.
У Хотимирі вийшло все село провести в останню дорогу Дмитра Солодкого. Командування, побратими та односельці попрощалися з Дмитром і висловили співчуття рідним.
Дмитро Солодкий помер в Івано-Франківській обласній лікарні.
Чоловіка знайшли посеред вулиці та відвезли в лікарню без свідомості. Через тиждень лікування він помер.
Рідні чоловіка стверджують, що лікарі поставили неправильний діагноз.
Як розповіла сестра померлого Іванна, 18 жовтня о четвертій ранку Дмитра на вулиці Галицькій знайшов перехожий і викликав швидку, пише Бліц-Інфо.
«Зранку наша сестра телефонувала до Дмитра, але трубку підняла якась жінка і сказала, що знайшла цей телефон у крові. Ми почали відразу ж шукати його по лікарнях і о 8 ранку знайшли в обласній.
Лікарі написали п’ять діагнозів: забій головного мозку, панкреатит, проблеми з підшлунковою, але в жодному не було навіть згадки про запалення легенів. А експертиза показала, що він помер саме від цього. В нього цілий тиждень була висока температура, а лікарі казали, що то від забою стовбура мозку, який відповідає за кровообіг, тиск, серце. Цим вони нам тиждень морочили голову. Брат просто згорів…” – зі сльозами розповідає жінка.
Іванна каже, що в результатах експертизи вказано, що забою мозку сильного не було, як і не було жодної гематоми чи крововиливу.
“Після похорону ми з сестрою одразу подаємо заяву в поліцію, щоб розслідували. З таким лікуванням в них ще не одна людина помре. У них був тиждень, щоб дізнатися, що з братом, а вони просто писали діагнози, казали, що знають, чим лікувати, але не давали гарантії, що він виживе”, – зазначає сестра померлого.