“Сім років тому поїхав на заробітки. Думав, попрацюю та повернуся в Україну”

Пральну та посудомийну машинки вмикаємо вночі

— Сім років тому поїхав на заробітки у Францію. Думав, попрацюю та повернуся в Україну. Із часом зрозумів, що доходи і рівень життя тут набагато вищі. Вивчив мову, зустрів дружину-француженку і залишився жити, — розповідає 30-річний Павло Шевченко з Івано-Франківська. Мешкає в Іль-де-Франсі, за 7 км від Парижа.

— Жити на околицях де­шевше. Оренда житла — виключно через агентства. Винайняти квартиру можна лише, якщо зарплата втричі вища за вартість її оренди, — каже Павло.

— У нашому будинку є консьєрж. Він безкоштовно живе в одній із квартир. Наглядає за будинком та територією навколо. Прибирає під’їзд, займається вивезенням сміття, ремонтом обладнання, розносить мешканцям пошту.

Центрального опалення в країні немає. Замість нього є електроопалення в кожній квартирі або котел, який обігріває всю будівлю. У будинку, де мешкаю, встановлений газовий котел. Його можуть увімкнути лише тоді, коли у Франції офіційно починається опалювальний сезон. Залежно від температури надворі, це жовтень чи листопад.

У квартирі є можливість регулювати температуру батарей. Однак зекономити на цьому не вийде. Зараз нові будівлі стали обладнувати індивідуальними лічильниками. У нашому випадку він один на весь будинок. Кожен житель сплачує фіксовану суму залежно від площі помешкання.

Ми з дружиною за двокімнатну квартиру платимо 200 євро в місяць, це 6400 гривень. У цю суму, крім опалення, входить вивіз сміття і зарплата консьєржа. Плата відрізняється залежно від будинку. Наприклад, наш — старий. Його утримувати дорожче, ніж помешкання нового типу, які будують більш утепленими.

Двічі на рік комунальні служби перераховують кількість спожитого газу. Переплачені кошти за невикористане паливо повертають. Іноді, навпаки, за тепло доводиться доплачувати.

У Франції поширені екосубсидії. Якщо власник квартири встановлює сонячні батареї або утеплює помешкання, держава йому зменшує податки або надає субсидію. Однак для орендованого житла це не зовсім вигідно. Наприклад, можна поставити нові вікна. Але їхня вартість та робота майстрів обійдеться дорожче, ніж комунальні без пільг.

Центрального гарячого водопостачання у Франції теж немає. Воду гріємо бойлером. Платимо лише за електроенергію. Холодна вода дуже дешева. За неї в більшості випадків платить власник будинку, а не орендатор. Проте ми маємо свій лічильник. За кубометр води віддаємо 4 євро, це 128 гривень. Торік із дружиною використали близько 50 кубометрів.

Окрім національного постачальника електроенергії, є багато приватних. Кожен пропонує свої тарифи. А також встановлює час економії. У нашому випадку найдешевша електрика — з десятої вечора до шостої ранку.

У цей час платимо за кіловат 2,86 гривні, тоді як удень сума зростає до 4 гривень. Тому хлібопічку, пральну та посудомийну машинку вмикаємо на ніч.

Там, де живуть батьки дружини, енергія найдешевша з дванадцятої до другої години дня. Є постачальники, які роблять знижки лише на вихідні.

Щоразу, коли заселяються у квартиру, із постачальником електроенергії укладають новий договір. Можна обирати, як платити: щомісяця фіксовану суму чи залежно від показів лічильника. Мені зручніший перший варіант. Віддаю за електрику 960 гривень щомісяця. У кінці року роблять перерахунок і повертають переплачені гроші. Або кажуть, скільки маю додати.

Щоб розрахуватися за комунальні, іти нікуди не потрібно. Постачальники автоматично знімають необхідну суму з мого банківського рахунку, куди приходить зарплата. З одного боку, це зручно. З іншого, якщо рахунок порожній, нарахують борг. Коли він дійде до певної суми, спочатку надішлють лист із проханням сплатити впродовж 15 днів. Потім — лист із попередженням, що за 20 днів світло відімкнуть. Але з 1 листопада до 31 березня цього не мають права робити у рамках закону про гідне житло. Можуть лише зменшити потужність подачі.

Окремо сплачую 4800 гривень у рік за телеба­чен­ня. Мати більше одного телевізора невигідно, бо доведеться платити цю суму за кожен. Також є річний податок на орендоване житло. Сума залежить від міста та зарплати і може сягати 32 тисяч гривень. Ці гроші йдуть у бюджет кварталу. За них прибирають вулиці, ремонтують дороги, вивозять сміття, садять дерева та вкручують лампочки.

Джерело: Юлія МЕЛЬНИК, gazeta.ua