Новини Івано-Франківщини – Панорама Новини Івано-Франківщини – Панорама Дедалі більше українських випускників обирають Польщу для здобуття вищої освіти. Серед основних причин – європейський диплом, нескладна мова, сусідство з Україною та перспектива працевлаштування за кордоном.
22-річна коломиянка Ольга Коцаба розповіла про складнощі навчання у Польщі, важливість досвіду роботи і українсько-польські стереотипи, пише “Дзеркало медіа”.
“Не почуваю себе іноземкою”
Дівчина народилася і виросла в Коломиї. Уже 5 років живе у Польщі, нині працює у престижній рекламній агенції у Варшаві. Рішення покинути домівку, зізнається, далося нелегко. Ще з 9 класу відвідувала додаткові заняття з іноземної мови. Приваблювало те, що польська мова нескладна: лексика і вимова дуже схожі до української.
“Оскільки я не знала, чи вдасться мені вступити до Польщі, то готувалася до ЗНО, ходила додаткові заняття. Чесно, довго вагалася щодо переїзду, бо вступила на англійську філологію, ще й на бюджетну форму навчання у Києві. Але думка про диплом європейського зразка і бажання вчитися на журналістиці переважило – вступила до Жешува у приватний університет інформаційних технологій та менеджменту на контрактову програму, згодом обрала спеціальність – рекламний менеджмент”, – розповідає Оля.
За словами коломиянки, вчитися перші роки було важко, але навчання на журналістиці допомогло побороти мовний бар’єр, швидше освоїтися в польському середовищі і впевненіше почуватися.
“Спочатку я була дуже закрита від людей, часто плутала слова, тому боялася спілкуватися. Українські і польські студенти трималися окремо. Але в університеті практично цілодобово була практика: багато спілкувалися з журналістами, писали інтерв’ю, нам часто влаштовували тренінги. За таких умов просто неможливо не освоїтися.
В українських студентів немає можливості часто практикуватися, переважно вони вчать багато теорії, стають науковцями, а не спеціалістами в обраних галузях. Зараз я цілком інтегрувалася в польську спільноту, мені вільно і легко – не почуваю себе іноземкою. Завдяки роботі, більшість мого кола спілкування становлять поляки. Що вже казати, навіть Instagram я веду польською мовою”, – розповідає дівчина.
“Європейський диплом – не панацея”
Після трьох років навчання здобувати вищий ступінь освіти коломиянка не бачила сенсу, оскільки для працевлаштування в Європі цілком вистачає диплому “бакалавра”. Ще студенткою дівчина працювала у щоденній газеті новин, допомагала українцям відкривати особові рахунки у польському банку, а після навчання подалася у Варшаву – шукати роботу за спеціальністю. Має досвід роботи менеджеркою і рекламницею у маркетинговій агенції “LifeTube”. Нині коломиянка працює в рекламній агенції “Vizeum Polska”, проводить різноманітні кампанії для цифрового телебачення у Фейсбук, займається комунікацією, бере участь у зніманні реклами для клієнтів тощо.
“Працюю з 9 до 17 години в офісі. Робота не з легких, доводиться брати на себе чималу відповідальність, але я цілком задоволена, добре заробляю. Я зауважила, що багато українських студентів, приїжджаючи до Польщі, думають, що наявність іноземного диплому автоматично влаштує їх на високооплачувану роботу. Європейський диплом – не панацея.
Доведеться вчитися і багато працювати. Тут все працює за таким же законом, як в Україні: якщо ти маєш знання і досвід роботи – ти бажаний працівник. Я не боюся залишитися без роботи, якщо повернуся додому, у мене немалий досвід у SMM (social media marketing – прим. авт.)”, – впевнена дівчина.
“Польща – то ще не Європа, але вже не Україна”
Повертатися в Україну Ольга Коцаба наміру поки що не має. Але й у Польщі своє подальше життя не бачить. Каже: Польща – то ще не Європа, але вже не Україна. Після 5 років проживання за кордоном дівчину дуже дивує, як українці нехтують правилами поведінки і ставленням одне до одного.
“Свого часу їхала маршруткою з Коломиї у Буковель. Я вже й забула, як в нас в Україні буває заповнений транспорт. Квитки всі розпродані, натовп людей не поміщався в маршрутці, яка перевалювалася на один бік. Дихати нема чим, я на сидячому місці тримала на плечі жінку, яка просто не мала де стати. Я від такого дуже відвикла: люди бачать, що немає куди зайти в маршрутку, але все одно вилазять одне одному на голову”, – пригадує Ольга.
Дівчина зізнається: за Україною сумує, утім вдається приїжджати рідко – двічі на рік. Через загромадження українсько-польського кордону бажання навідуватися додому зникає.
“Одного разу їхала з Коломиї автобусом, який спочатку запізнився на годину. Потім, коли ми добралися до Львова, виявилося, що водій продав більше квитків, аніж було наявних місць. Як люди мають перетнути кордон без сидячих місць? Це такий абсурд! Довелося вияснювати ситуацію за допомогою поліції. Найсмішніше те, що водій до останнього вдавав, наче він не має жодного відношення до продажу квитків. Поки українці не навчаться поважати себе і оточуючих, дбати про свою безпеку і комфорт – Європи нам не бачити”, – каже Оля.
За даними Євростату, в січні 2018 року рівень безробіття в Польщі склав 4,5 відсотка. З цим результатом Польща посіла сьоме місце серед країн Євроспільноти, у яких найнижчий показник безробіття. У таких показниках немалу роль відіграли українські заробітчани, які працюють там, де поляки не хочуть.
“В Україні часто говорять про приниження українців поляками. Мовляв, понаїжджали і займають чужі робочі місця. До себе упередженого ставлення я ні разу не відчула через те, що я українка.
Так, образ українця в Польщі дещо негативний, і в цьому відіграють велику роль місцеві медіа. Загалом, висвітлюють негативні новини щось на кшталт “Українець хотів перевезти через кордон наркотики”, “Українець вкрав” тощо.
Але будьмо відверті, в нас теж журналістика часто спекулює на негативних новинах, бо тоді вони більш читабельні.
Не всі українські студенти, які приїжджають до Польщі, хочуть вчитися, більше того, жити за європейськими законами, не завжди українці є тактовні і виховані. Такі ж і поляки. Усе залежить від того, як ти себе зарекомендуєш. Не хочу поширювати стереотипи, краще гідно нестиму образ українки за кордоном”.
АВТОР: Тетяна ЖИДАК