Як виготовляють музичний інструмент, який гуцули наділяють магічними властивостями

Днями 70 юних музикантів одночасно заграли на дримбі.

Представники Книги рекордів України зафіскували це досягнення як найбільш масову гру на цьому унікальному музичному інструменті, пише газета “Експрес”.  

Відомо, що навчитись грати на дрибмі вкрай непросто, а гуцули вірять, що її звуки мають магічну силу. У чому ж особливості цього незвичайного інструмента та як його виготовляють? Рушаємо до визнаного дримбаря, який живе у Карпатах.

…Василь Гичка притуляє дримбу до зубів, прикриває губами, пальцем б’є по сталевому язичку, що стирчить убік.

“Я стільки дримб переробив за життя, що й не порахуєш, —  каже чоловік. —  Основу дримби становить зігнута у формі голови рама, її грані загинають назовні, а в розрізі має бути ромб.   Кросна (так називають раму. —  Авт) клепають з алюмінію, міді й навіть різьблять із дерева. Для цієї деталі матеріал не важливий, вибирають міцний, щоб довго служив.

Та не дай Боже змістити вісь, тоді гарного звуку годі й чекати. А якщо не зберегти пропорції, приміром, викувати більшу раму, то вийде дримба, що видаватиме лише баси.   За душу інструмента відповідає миндик —  язик, що вигинається і деренчить.

Його роблять з пружної сталі, а точно підігнати миндик може лише справжній майстер. Бо між ним та рамою повинен залишитися такий тоненький отвір, у який лише лезо бритви пролізе. Якщо буде ширший, то дримба не співатиме, а рипітиме, немов старі дверцята…”

У народі цей інструмент вважають Божим камертоном, який допомагає налаштувати внутрішні вібрації людини в унісон з “музикою Всесвіту”. Ось чому для карпатських мольфарів дримба —  неодмінний атрибут.

Та, щоб грати на ній, потрібно засвоїти теорію і щодня практикувати.

“Тихіші та голосніші звуки дримби регулюю диханням,—  розповідає Василь Гичка. —  Високі інструмент видає завдяки звуженню ротової порожнини, а низькі —  через розширення.    До речі, нині найпопулярніша —  металева дримба. І не лише тому, що міцніша і практичніша, її переваги — у своєрідному лункому деренчанні”.   Вирішила й собі спробувати заграти на дримбі. Після короткого майстер-класу беру інструмент і пробую видати кілька звуків. Вдалося! Миле деренчання й справді заворожує з першої миті…