неділя , 24.06.2018

Трудова міграція: куди їдуть українці та чому не хочуть працювати вдома

Хвиля трудової міграції в Україні, коли люди почали їхати в багатші країни в пошуках заробітку, піднялася у 90-х.

заробітчани

Нині нарешті настає час, коли інвестори починають відкривати свої великі підприємства в нас. Але еміграція з країни не зменшується, а, навпаки, зростає.

Українці вже їдуть за кордон не тільки за грішми, а й за кращим рівнем життя, пише ІА ZIK.

Достеменної інформації, скільки наших співвітчизників живе і працює за кордоном, нині немає. У МЗС називають приблизно цифру – 5 мільйонів трудових мігрантів.

Але реальні масштаби заробітчанства можуть бути більшими: за результатами опитування Соціологічної групи «Рейтинг», дві третини українців працюють в інших країнах нелегально.

Армія заробітчан росте

Рекордна кількість українців, згідно з заявами урядовців, виїхала за кордон минулого року – більше одного мільйона.

«Сто тисяч залишає Україну щомісяця, і питання далеко не тільки в тому, що там вищі зарплати. Це взагалі розуміння майбутнього і якості життя», – сказав міністр закордонних справ Павло Клімкін на конференції в Києві, присвяченій реформам.

Вважати, що тенденція до виїзду за кордон зростатиме і далі, нині є усі підстави. Як показують соціологічні дослідження, 33% українців уже цікавилися можливостями працевлаштування за кордоном. 64% опитаних зізналися, думають про еміграцію з надією отримати кращі умови для життя. Бажання забезпечити краще майбутнє для дітей як причину переїзду в іншу країну називали 34%, відсутність достойної роботи в Україні – 23%, бажання отримати кращу освіту – 12%.

Найчастіше з України їдуть працювати до Польщі, Італії та Чехії. У цьому переліку також і Росія, але війна на Донбасі та євроінтеграція за останні роки суттєво переорієнтували українських мігрантів на країни Європейського Союзу.

За даними Євростату, у 2013-му вперше оформили дозвіл на перебування в країнах ЄС 236 тис. українців, у 2015-му – вже 493 тис., а протягом 2016-го – 589 тис.

Головною причиною, через яку українці продовжують їхати і на заробітки, і на постійне проживання за кордон, є різниця в оплаті праці. Якщо в Україні середня зарплата на рівні €250, то у Польщі €750, в Чехії – €870, Італії – €1760, Німеччині – €2300, Ірландії – €2500. З огляду на це, зростання середньої зарплатні до 10 тис. грн, яке обіцяє уряд, для заробітчан не стане аргументом, щоб працювати вдома.

«У 2018 році кількість людей, які виїжджатимуть, буде ще більшою. Настає весна, і народ масово готується до виїзду з України. Якщо аналізувати попередні роки, то дедалі більше виїжджають люди, які мають вищу кваліфікацію, які мали б приносити більше користі тут. І це відбувається досить інтенсивно. Цей процес набирає таких обертів, що я навіть не знаю, як можна це оцінити», – каже доктор економічних наук Ростислав Слав’юк.

Втім, економіст акцентує не на масштабах міграції, адже це не лише українська проблема, а на глобальному тренді – мешканці багатих країн мігрують до більш розвинених. Зокрема, поляки масово їдуть до Великобританії та Німеччини.

Мотивація в них така сама, як і в українських заробітчан: чим більше розвинена країна, тим вищі в ній зарплати. Більш тривожним знаком для України є настрої серед молодих людей. Це підтверджують соціологічні дослідження – найбільше серед тих, хто має бажання переїхати на постійне місце проживання до іншої країни, молоді – 54%.

«Переважна більшість молодих людей готові виїхати хоч зараз. Це означає, що на батьківщині вони себе не бачать. Сьогодні для молоді зарплата в 4 тис. грн не дозволяє не те, що жити, а взагалі почуватися людиною. За ці кошти сьогодні не можна ані квартиру зняти, ані заплатити комунальні платежі, ні, тим паче, вдягтися. Треба дивитися правді в очі – для молодої людини, яка закінчила університет і входить у самостійне життя, а найчастіше вчилася в іншому місті, зарплата, яку пропонують в Україні – 4-7 тис. грн – це в принципі навіть не фізіологічна норма. Це просто знущання над людською психологією», – додає Ростислав Слав’юк.

Польща відкриває двері

Окремою тенденцією є виїзд українців до Польщі. В останні роки на тлі зростання економіки сусідньої держави та спрощення перетину кордону через введення безвізового режиму з країнами ЄС, потік українців до Польщі зріс. Польща і сама заохочує трудову міграцію з України, дозволяючи українцям влаштовуватися на сезонну роботу лише за біометричним паспортом.

Поляки також охоче відкривають українцям робочі візи: у 2016-му видали близько 1 млн віз і ще стільки ж у 2017-му. Цю ситуацію Варшава використовує не лише для заміщення власного населення, яке також масово їде в інші країни, а й з дипломатичною метою: називаючи українських заробітчан біженцями, Польща має можливість не пускати до себе реальних біженців із Сирії.

«Уних населення масово виїжджає. Поляків за кордоном не менше, ніж нас. Тому пропозиції, які йтимуть від цих країн, будуть дедалі кращими, а ставлення – гіршим, через національне питання. Східна Європа, яка є донором для Західної, просто втрачає людський ресурс. Нині в деяких місцевостях у наших східних сусідів вже не вистачає молоді, тому вони будуть намагатися будь-якими способами заманювати людей. У Польщі вже вивіски є польською, англійською та українською мовами. Там готуються до притоку великої кількості українців. І цей процес дуже швидко набирає обертів», – пояснює Ростислав Слав’юк.

Як і раніше, українці виконують у Польщі просту, некваліфіковану фізичну роботу. За останнім соцдослідженням, 34% наших заробітчан працювали у Польщі на сільськогосподарських роботах, 32% – на будівництві чи ремонтних роботах, 8% виконували роботу по дому, 7% – працювали у ресторанному бізнесі, 5% – у готелях, 4% – доглядали за особами похилого віку та інвалідами, іншими видами діяльності займалися 3%, працювали у сфері послуг менше 3% опитаних. Як відзначають творці дослідження, що вищий рівень освіти, то частіше заробітчани знаходили роботу не пов’язану із сільським господарством або ж будівництвом.

63% опитаних українських заробітчан вказали, що знову планують повернутись до Польщі на роботу. 19% було важко дати відповідь, стільки ж заявили, що не планують повертатись. В основному планують повернутись до Польщі ті, хто там був більше трьох разів.

Перекази заробітчан ростуть, кадровий голод теж

Кадровий голод на ринку праці в Україні вже є і це попри те, що останніми роками в Україні почали відкривати іноземні підприємства, де рівень зарплатні вищий, аніж на українських. На Львівщині нових виробництв і заводів з’явилося чи не найбільше, але навіть у порівнянні з 2017-м роком, потреба у кадрах суттєво зросла.

«Кадровий голод є, потреба у працівниках – дуже висока, але не можна сказати, що він пов’язаний виключно з тим, що всі повиїжджали на роботу за кордон, – каже заступниця директора Львівського обласного центру зайнятості Оксана Іванчук. – Якщо на 1 березня 2017 року в нас в середньому на одну вакансію було п’ять претендентів, то нині ми маємо співвідношення двоє до одного робочого місця. Тобто нині роботу знайти набагато простіше. І масштаби чи спеціалізація вакансій дуже різноманітна. Хоча, ясна річ, переважають вакансії робітничого фаху. Левова частина вакансій для робітників з інструментом, значна частина вакансій є для працівників сфери обслуговування, але разом із тим з’явилися в нас вакансії інженерних кадрів у будівництві, архітектурі. Найбільша складність у працевлаштуванні людей із вищою освітою. Здебільшого це особи, вивільнені з різноманітних державних структурних підрозділів, для яких прийнятної роботи немає, але, на жаль, ці люди не готові адаптуватися до істотних змін на ринку праці, тому, що багатьом із них пасувало би здобувати робітничий фах, оскільки в іншому разі вони ризикують рік і більше бути не затребуваними на ринку праці».

Нині Центр зайнятості пропонує шукачам роботи зарплату в середньому 5,2 тис. грн. Робочі руки «оцінюють» дорожче, працівники робочого фаху можуть розраховувати на 7-8 тис. грн, а хорошим електрогазозварювальникам може трапитися і вакансія з зарплатою у 15 тисяч.

Щодо заводів з іноземними інвестиціями, то на початок робітникам тут пропонують 5-6 тис. грн, але після 2-3 місяців роботи, каже Оксана Іванчук, платню обіцяють підвищувати до 10-12 тис. грн. Це ледь дотягує €380. Тож зрозуміло, чому українці воліють працювати на заводах цих підприємств у інших країнах.

Оптимісти у цій ситуації вказують на позитивний ефект від міграції – зароблені на чужині гроші українці все ж витрачають на батьківщині, чим неабияк підтримують українську економіку. За даними НБУ, у 1996-му заробітчани переказали в Україну $350 млн, у 2010-му ця сума перевищила $3 млрд, у 2015-му наблизилася до $6 млрд. Цифру за 2016 рік експерти оцінюють у $7 млрд.

Тим часом, аналізуючи економічну ситуацію в Україні, Ростислав Слав’юк певен, 2018 рік встановить новий рекорд трудової міграції. За його прогнозом, цьогоріч на заробітки виїдуть на 35% більше людей, аніж торік.

Джерело: Мар’яна Білозір, ІА ZIK

Додати коментар

Your email address will not be published. Required fields are marked *

*

Free WordPress Themes - Download High-quality Templates