Новини Івано-Франківщини – Панорама Новини Івано-Франківщини – Панорама “Як задзвонять усі дзвони, чути аж до небес, збирайтеся люди добрі, Ісус Христос воскрес”, — такої гаївки традиційно співають у святковий день усі 147 родичів 100-літньої Євдокії Куськів.
Її старшому синові — 82 роки, а наймолодша праправнучка народилася буквально нещодавно — 12 березня, пише газета “Експрес”.
Куськіви готуються до Великодня — вудять ковбаси, шинку, печуть солодощі, паски, пишуть писанки. А бабуся Євдокія допомагає усім мудрими порадами. Жінка народила восьмеро дітей. Сьогодні у неї 24 онуки, 51 правнук та 24 праправнуки!
Є у великій родині вчителі, лікарі, інженери, економісти, продавці…
На сторіччя до бабусі приїхали 80 родичів — у хаті ледве вмістилися. Столи заставили аж до вхідних дверей, праправнуків посадили на коліна, ще й гостей із села приймали і частували.
“Ой, і пісні в нас були, і тости, праправнуки принесли бабусі “сторічний” торт на великому рушнику, — каже Ігор Куськів, син ювілярки. — Мама раділа й просила, щоби наступного року всі 147 родичів завітали до неї в гості. Вона всіх пам’ятає”.
А щоби справді не забути нікого — просить сина Ігоря записувати у зошит.
“Увечері за кожного молюся, — каже пані Євдокія. — Але родина така велика, що, буває, за молитвою засинаю”…
Розпитую бабусю про її молодість. “Нас у вітця й неньки було шестеро: троє хлопців та три дівчини, — пригадує ювілярка. — Родина мала чимало землі, господарство. Працювати треба було багато, тому до школи я ходила лише чотири роки, але читати й писати навчилась”.
Жінка вийшла заміж у шістнадцять із половиною років. Чоловікові було тридцять один. Подружжя до весілля майже не зналося.
“Але хто на це дивився? Моя сім’я була багата, чоловік — теж із заможної родини… От і вирішили нас поєднати, — пояснює бабуся. — Та й недаремно кажуть: хлопець вже на коні їздить, а дівчина лише народиться, але й такою йому згодиться”.
За судженим Євдокія переїхала до села Пшеничник на Прикарпатті й живе там досі. У подружжя народилося восьмеро дітей. Жінка працювала вдома, пильнувала дітей, навчала їх бути чесними. Понад усе завжди цінувала родину.
“Мати всіх наших дітей вибавила, — каже з усмішкою Ігор Кусько. — Навчала господарювати, бо сама була шпаркою господинею. Добре зналася на худобі, найбільше любила коней”.
А ще жінка утримувала корів, телят, свиней, курей, обробляла городи, при цьому встигала вишивати, а за роботою —співала й жартувала. Сусіди тихцем казали, що багатодітна мати семижильна, бо встигає дати собі раду з сімома синами та донькою, ще й утримувати велике господарство.
“На таку велику родину щодня варила 10 — 12 літрів супу, 10 кілограмів каші чи картоплі, великі хлібини пекла, —каже далі пан Ігор. — А найбільше нам смакували деруни. Пригадую, мама могла три години терти цілісіньке відро картоплі, аби нас усіх нагодувати”.
Сьогодні пані Євдокія не куховарить, бо погано бачить. Зате апетит має добрий. Найбільше їй смакує смажена картопля з кисляком. На свята може випити 30 — 50 грамів домашнього вина або й навіть самогонки. Мовляв, як дожила до таких років, то можна. Каже, на світі її тримають прості життєві принципи.
“Жити треба чесно, по-Божому, людей слухати, а свій розум мати. З пияками, брехунами й гуляками навіть за один стіл не сідати, — ділиться життєвою мудрістю. — Щастя жінки — у родині та дітях. Якщо добре їх виховувати, то й будете щасливу старість мати. Щоби до ста літ прожити, треба багато працювати і дякувати за все Богові. А я і робила, і Богу молилася… Тож тепер аж 24-ї праправнучки дочекалася”.
“На Різдво й Великдень у нашій хаті збирається 40 — 50 членів родини, разом йдемо до церкви, разом страви готуємо, — наостанок додає пан Ігор. — Разом обідаємо, співаємо, розмовляємо, проблеми миттєво вирішуємо. У нас, Куськівих, родинний стіл — це і парламент, поліція, лікарня й університет.
За столом згадуємо і минулі дні народження, уродинників віншуємо. А як про когось і забуваємо, ніхто не ображається — бо он нас скільки!”
Сабіна РУЖИЦЬКА