Україна вражає надзвичайною кількістю цікавих для туристів місць. Одним з таких є невелике село на Івано-Франківщині, яке має чим похвалитися.
Йдеться про село Приозерне, розташоване в Рогатинському районі Івано-Франківської області. Колишня назва поселення – Псари.
Попри те, що наразі в селі проживає не більш ніж 500 людей, воно цікаве як історично, так і культурно.
Історія села тягнеться ще з XVIII століття. Проте в книгах галицького суду назва Псари згадується 9 вересня 1449 року, що робить село одним з найстарших в області.
У свій час селом володіли Ян Влодкович та Юзеф Яблоновський – відомий галицький підканцлер. Саме останній береться за розбудову села: розширює території, зводить палац з колонами та портиком, привозить більше людей.
Через деякий час після смерті підканцлера палац потрапляє до графа Станіслава Рея (1833—1873), який не вельми турбувався про спадщину. Так, до 1880 року маєток розібрали, а поблизу тієї території почали зводити нову садибу. Усе те робилося під керівництвом дружини Рея Вільгеміни (з роду Ґлоґовських).
На превеликий жаль, достеменно історія села не збереглася. Відомо лише те, що у 1939 році тут проживало 1230 людей, серед яких 1060 українців, 60 поляків, 100 латинників, 10 євреїв.
Окрім давньої історії село має пам’ятку архітектури, яка відрізняється незвичністю, оригінальністю й красою. Тут йдеться про Садибу Реїв (XVIII—XIX ст.) – надзвичайний маєток, що належав роду Реїв.
Первісний комплекс було збудовано ще у другій половині XVIII століття. Ззовні комплекс дотримувався класичного стилю та був оздоблений портиком й колонадою.
Зі зміною власників (власне з переходом до Реїв) старий комплекс було зруйновано, тоді як поблизу зведено нову садибу.
Архітектором проекту був відомий львівський митець Юліан Захаревич. Всю споруду він вирішив зобразити в електричному стилі.
Будівництво було завершено в 1882 році. Споруду прикрашали вежа та флігель.
За часів Першої та Другої світових воєн замок вцілів та, навіть, зберіг свою привабливість.
Радянська влада використовувала споруду як склад, опісля – як психіатричну лікарню. Згодом (з 1955-го) там оселилися студенти Рогатинського зооветеринарного комплексу.
Вже за незалежності України на території замку діяв жіночий монастир, після чого його передали УПЦ Київського патріархату.
Відомо, що у 1970 році вежу замку замурували. Спонукало це бажання збудувати тут пам’ятник Ульянову-Бланку, проте з часом плани змінилися.
На сьогодні Садиба Реїв, власне як і саме село, приваблює туристів з усіх куточків України.
Христина СЛОТА, “Терноград”