четвер , 25.04.2024

Василь Шкляр подарував свої книги бібліотекам Прикарпаття

26 жовтня Прикарпаття відвідав один із найвідоміших сучасних письменників Василь Шкляр.

Автор побував у давній (ще з 1934 року)школі села Добротова, двох освітніх закладах селища Ланчина, зустрівся з громадою селища Заболотова, а крім того, відвідав сотенного УПА Мирослава Симчича (Кривоноса), якому от-от виповниться 95 років і який став прототипом головного героя нового повстанського роману “Троща”.

Василь Шкляр вирішив поповнити шкільні бібліотеки своїми творами, а також презентувати громаді “Трощу”, яку написав на прохання прихильних до його творчості читачів – створити ще один твір про спротив московській окупації.

“Коли мене просили написати роман про УПА, то я огинаючись казав, що для цього перш за все треба знати говірки, діалекти, адже навіть у сусідніх селах, говорять по-різному. Тому я дуже довго займався мовним питанням, і скажу, що це було нелегко. До речі, саме в мові – магія твору”, – ділиться враженнями письменник.

Деякі літературні критики пишуть, що ця книжка сильніша від “Чорного ворона”, але письменник з цим категорично не погоджується: «Це різні твори, різні історичні часи, і, щиро кажучи, перевершувати “Чорного ворона” я не хочу».

Серед інших книг, які Василь Шкляр подарував бібліотекам, звісно ж, легендарний «Чорний ворон», «Маруся», «Тінь сови», «Чорне сонце», кілька дитячих ілюстрованих книжок, а також «Тарас Бульба».

Саме це видання письменник рекомендував філологам та історикам: «Я думаю, що якби Гоголь був живий, то спалив би варіант “Тараса Бульби”, до якого ми звикли, і сказав: “Спасибі, Василю”, – бо ж як можна читати такий твір кацапською мовою».

«Московська імперія» в її сучасних межах, на думку Василя Шкляра, уже в наближчому часі розпадеться, однак письменник не впевнений, що це стане доброю подією для України: «Навпаки завдасть нам лиха, бо на наші землі попливуть всі біженці, а українці зі своєю проклятущою терплячістю, те все прийматимуть. Війна з москалем ніколи не припинялася, вона просто набирала різних форм. Зараз, на жаль, у владі люблять підмінювати поняття. Ми дійшли до того, що нечисть називаємо бойовиками, а своїх героїв, я вважаю, зневажаємо словом «атошники».

З жодної зустрічі письменника не випускали без щирих слів подяки і прохання залишити на згадку автографи, пише “Фіртка”.